Троянда Lady Salisbury (Леді Солсбері)

‘Lady Salisbury’ поєднує непримушену ніжність, властиву старовинним садовим трояндам, із тривалішим періодом цвітіння, якого очікують від сучасних кущових троянд. Насичені рожево-бутонові бутони розкриваються в пухкі, світло-рожеві розетки, які поступово світлішають до світліших мушлевих та ніжних блідо-рожевих відтінків, створюючи значну тональну варіативність на рослині, коли вона вкрита квітами на різній стадії цвітіння. Квіти доповнюються матово-зеленим листям та природно кущистим силуетом куща, що надає спокійного, густого характеру роз Альба або іншої старовинної європейської троянди, а не полірованого вигляду чайно-гібридної троянди. Аромат присутній, але дуже помірний. Ця троянда достатньо великою для міксбордера або неформального живоплоту, залишається при цьому придатною для вирощування в саду середнього розміру.

ОПИС СОРТУ

Серед рожевих Англійських кущових троянд «Lady Salisbury» («Леді Солсбері») виділяється не стільки драматичним розміром квітки чи потужним ароматом, скільки витонченістю, безперервністю цвітіння та надзвичайно переконливим ефектом старовинної троянди. Квітки не формують надзвичайно симетричних, щільно квартированих розеток, властивих деяким сортам Остіна. Натомість пелюстки розташовуються досить довільно, надаючи квітці м’якшого та спонтаннішого контуру. На ранніх стадіях в центрі можна спостерігати невелике вічко-ґудзик; в міру дозрівання квітки вона розслабляється і зрештою дозволяє побачити частину центрального пучка тичинок. Така зміна є важливою для характеру сорту: квітка виглядає не стільки статичною виставковою, як традиційною садовою трояндою, що помітно змінюється формою від бутона до відцвітання.

Актуальність троянди «Lady Salisbury» («Леді Солсбері») полягає саме в такому балансі. Вона створює атмосферу старовинного рожевого кущового сорту, не обмежуючи сад єдиним цвітінням на початку літа. Девід Остін описував її повторне цвітіння як вражаюче регулярне, яке починається з раннього літа, і багато садівників наголошують на дивовижній безперервності цвітіння сорту. Тому вона буде дуже корисною там, де садівники прагнуть романтичного, історичного вигляду, але потребують квітів протягом тривалого сезону.

ЦВІТІННЯ

«Lady Salisbury» («Леді Солсбері») є справді повторно квітучим сортом, який продукує послідовні квіткові пагони з початку літа і до кінця вегетаційного періоду. За умов відносно тривалого, теплого сезону цвітіння може тривати аж до осені, до перших заморозків. Точний початок і кінець сезону, природно, залежать від клімату, зимової обрізки, весняної температури та доступної вологи.

Перше основне цвітіння зазвичай є найсильнішим, після чого розвиваються нові бічні пагони, які утворюють додаткові квіти. Видалення відцвілих квітів допомагає стимулювати утворення пізніших, хоча сформована рослина з достатньою кількістю поливу та живлення природно схильна до повторного цвітіння. В холодніших континентальних кліматах інтервали між хвилями цвітіння можуть бути виразнішими, ніж в Сполученому Королівстві, особливо там, де зими тривалі, а осінні заморозки настають рано. Квітучі бічні гілки відносно численні, хоча кількість квітів, утворених на кожній окремій бічній гілці може бути не надто велика. Це відповідає характеру сорту: «Lady Salisbury» («Леді Солсбері») не є великоквітковою Флорібундою, а гіллястим кущем, що продукує поодинокі квіти та скромні суцвіття на щільно зеленому кущеві. Вигляд куща в результаті витончений, квіти розподілені по всій рослині і можуть природно змішуватися з навколишніми багаторічниками.

Квітковий бутон:

Бутон яйцеподібної форми в поздовжньому розрізі; перед розкриттям він значно насиченіший за кольором, ніж розкрита квітка, зазвичай від рум’яно-рожевого до порівняно насиченого рожевого. Така темніша стадія бутону надає квітучій рослині бажаної виразності і гарантує, що зі будь яких умов блідо-рожевий кущ не виглядатиме вицвілим. Коли чашолистки починають розкриватися, темніше зовнішнє забарвлення поступається місцем чистішому рожевому кольору внутрішніх пелюсток. Розкриття відбувається поступово, переходячи від округлого бутона до рихлої чашоподібної квітки і, нарешті, до невимушеної розетки. Тим не менш, квіти достатньо добре утримуються квітконіжкою, що робить їх придатними для зрізу, хоч сорт і виводився насамперед як садова рослина, а не як флористична троянда.

Чашолистки мають ланцетоподібну форму, вони досить стрункі та вужчі, мають жовто-зелений колір, а деякі з них мають невеличкі прилистки на краях. Квітколоже середнього розміру, подовжено-келихоподібне, має колір від помірно-зеленого до жовто-зеленого та гладеньку поверхню. Квітконіжка довга, струнка, але досить міцна і здатна утримувати квіти у вертикальному положенні; колір квітконіжки помірно-зелений із бронзово-червоним відтінком, особливо з боку, повернутого до сонця.

Квіти:

Розкриті квіти троянди «Lady Salisbury» («Леді Солсбері») середні за розміром, досягають приблизно 5 - 9 см в діаметрі в повному розпуску, тоді як за сприятливіших умов та клімату вони можуть бути більшими, досягаючи приблизно 6 - 7 см в діаметрі. Така варіативність може бути зумовлена віком рослини, силою росту, сезоном, умовами вирощування та кліматом. Квіти повні, зазвичай мають близько 70 пелюсток, і розташовані у формі невормалних чашоподібних розеток. Зовнішні пелюстки відгинаються достатньо, щоб надати розкритій квітці широкого, розслабленого вигляду, тоді як внутрішні пелюстки спочатку створюють невелике вічко-ґудзик або згорнутий центр, коли квітка тільки розкривається. З віком центр розкривається більше, оголюючи частину тичинок. Така зміна запобігає тому, щоб квітка ставала візуально важкою, незважаючи на численні пелюстки.

Колір квітів так само стриманий. Поверхня пелюсток демонструє загалом від світлого блакитноо-фіолетового до світлого блакитно-рожевого кольору (подібного до групи RHS 69C), зазвичай без плями біля основи. Простими словами колір є відносно чистим рожевим, спочатку темнішим, оскільки він починається темнішим із рожевих бутонів, а потім помітно світлішає з віком. Квіти різного віку утворюють багато відтінкову композицію із темнішого та блідішого рожевого, а не повністю однорідну масу. Листя робить майже такий самий вагомий внесок у “старовинний” вигляд сорту, як і квіти. «Lady Salisbury» («Леді Солсбері») має порівняно світле листя із слабким блиском на поверхні. Ефект може здаватися злегка сіро-зеленим або дещо приглушеним під яскравим світлом. В поєднанні з гіллястою, рясною формою куща це надає рослині дуже природного вигляду серед трав’янистих багаторічників, старовинних троянд та рослин у стилі «котеджних садів».

Квіти можуть з’являтися по одній, але зазвичай вони з’являються в невеликих суцвіттях, від 3 до 15 квіток разом на гіллястих квіткових пагонах. Їхній найяскравіший декоративний ефект полягає в поєднанні темних бутонів, нових чисто-рожевих квітів та старіших розкритих блідо-рожевих розеток, що з’являються одночасно над тусклим листям.

Пелюстки:

Пелюстки мають оберненояйцеподібну форму, відгинання країв дуже слабке, ступінь хвилястості також дуже слабкий, що робить вигляд квітки порівняно гладеньким, округлим, навіть якщо загальна розетка залишається неформальною. Текстура пелюсток є достатньо щільною для звичайного саду, але не товстою чи щільною. Як і у випадку з багатьма повними Англійськими трояндами, на вигляд квітів можуть впливати тривалі дощі, особливо коли прохолодні вологі умови затримують нормальне висихання та розкриття, і пелюстки пошкоджуються та згортаються в кульку. За сприятливої погоди пелюстки привабливо розгортаються в міру старіння, а не залишаються щільно упакованими.

Колір спочатку темніший рожевий в бутоні та в щойно розкритій квітці, стаючи чистим або світло-рожевим при дорослішанні, і згодом значно блідішим. Таку вигорання кольору є звичайною та бажаною рисою сорту. Вплив яскравого сонця та високих температур може прискорити втрату кольору, тоді як прохолодні умови можуть зберегти темніший рожевий відтінок дещо довше.

Аромат:

Аромат троянди «Lady Salisbury» («Леді Солсбері») загалом легкий, приємний, але не є основною причиною, чому варто обирати цей сорт.

Репродуктивні органи:

Коли зрілі квіти розкриваються, пучок тичинок стає частково помітним в центрі, демонструючи блідо-жовтий колір зовнішніх тичинкових ниток. Коли відцвілі квіти залишають не обрізаними, іноді можуть зав’язуватися помаранчеві плоди (шипшина), але плоди троянди «Lady Salisbury» («Леді Солсбері») не мають значної декоративності.

РОСЛИНА

Сорт троянди «Lady Salisbury» («Леді Солсбері») класифікується як Кущова троянда і є частиною колекції Англійських кущових троянд, створеної Девідом Остіном. Ця троянда від середнього до великого розміру формує кущисту, відносно природну прямостійну рослину. Зрілі та добре вкорінені рослини цього сорту зазвичай досягають приблизно 125 - 150 см у висоту і розростаються приблизно до 90 - 110 см в ширину при щорічній обрізці; на родючому ґрунті та при тривалому вегетаційному періоді вона може стати дещо більшою за компактні розміри, які іноді наводяться в ранніх каталогах.

Ця троянда особливо гарно виглядає в міксбордерах, традиційних рабатках із трояндами, котеджних садах та неформальних живоплотах. Девід Остін також рекомендує її для контейнерів, хоча контейнер має бути великого розміру, щоб рослина нормально розвивалася. Вона переносить напівтінь краще, ніж багато інших троянд, і наразі позиціонується селекціонером як для повного сонця, так і для притінення. Тим не менш, найкраща комбінація цвітіння, міцного куща та запобігання виникненню хвороб зазвичай досягається за наявності кількох годин прямого сонця щодня та хорошої циркуляції повітря навколо куща. Ґрунт за ідеальних умов має бути родючим, багатим на поживні речовини та вологоємним, але без застою води. Троянда має певну схильність краще рости в глинистих, суглинистих, крейдяних та піщаних ґрунтів в діапазонах кислого, нейтрального та лужного pH, при цьому зазначається, що Кущові троянди часто демонструють найкращі результати в родючому, вологому, але добре дренованому ґрунті, хоч і можуть переносити бідніші ґрунти. На дуже легких ґрунтах внесення органічного перегною та мульчування влітку стануть дуже корисними, оскільки безперервне цвітіння вимагає достатньої вологи.

Обрізка повинна зберігати природно кущистий скелет рослини, а не змушувати її приймати ошатну форму, очікувану від чайно-гібридної троянди. Наприкінці зими або на початку весни видаляйте відмерлу, пошкоджену та перехрещену деревину, проріджуйте загущений кущ та вкорочуйте решут головних пагонів, цього достатньо для підтримки балансу куща. На сформованих рослинах підрізання більшої частини приросту попереднього сезону приблизно на одну третину часто є достатнім; сильніша обрізка може застосовуватися там, де потрібне омолодження або контроль розміру куща. Надто сувора щорічна обрізка може позбавити рослину частини природньої витонченої форми старовинної троянди, яка надає сорту шарму.

В садах із холодним континентальним кліматом при посадці місце щеплення повинно бути заглибленим нижче рівня ґрунту, потрібно застосовувати мульчування навколо кореневої шийки та уникати внесення ближче до осені азоту - всі це доцільні агротехнічні заходи при вирощуванні цього сорту. В теплому кліматі післяобідня тінь, органічна мульча та регулярний глибокий полив можуть зменшити тепловий стрес і швидке відцвітання квітів.

Листя:

Hа рослинах цього сорту рясне листя, і воно створює одну із відмінних декоративних рис «Lady Salisbury» («Леді Солсбері»). Листки дещо великі, порівняно світло-зелені і лише трошечки блискучі. На листі часто помітне яскраве антоціанового забарвлення, молоді пагони також демонструють сильну антоціанову пігментацію. Новий приріст внаслідок цього може демонструвати червонуваті або бронзові тони перед переходом до зеленого із дозріванням, бронзово-червоний колір є особливо інтенсивним і помітним на краях листочків, і може залишатися таким навіть коли листочки стають зрілими. Зріле листя зазвичай є матово-зеленим, має майже сріблястий або злегка блакитний відтінок, додаючи приглушеного вигляду листю. Відсутність блиску посилює схожість сорту із традиційними старовинними садовими трояндами і дуже добре контрастує з чисто-рожевими квітами.

Листові пластини:

Листки є складними і перистими, типового вигляду як для сучасної кущової троянди. Звичайні листки середнього розміру посередині квіткового пагону зазвичай мають 5 листочків, з поодинокими варіаціями від 7 до 3 шт., включаючи кінцевий листочок. Кінцевий листочок троянди «Lady Salisbury» («Леді Солсбері») має еліптичну форму із загостреною верхівкою та основою. Поверхня листочків слабко блискуча, більш матова, а жилкування є помітним, але не надто грубим. Краї листочків досить декоративні, як і очікувалося, аззубрені, тип зубців є подвійним та середнього розміру, а самі краї листочків схильні тривалий час зберігати бронзово-червоний колір, який є виразнішим на молодшому прирості.

Деревина:

Рослина утворює гіллястий кущ середнього розміру. Молоді пагони вкриті насиченою бронзово-червоною антоціановою пігментацією, що надає новим пагонам червонуватого відтінку перед дозріванням до помірного або темно-зеленого; кора гладенька, і вони досить міцні, хоча виглядають скоріше тонкуватими. Сформовані рослини утворюють округлий або дещо нерівномірний кущ із достатньою кількістю прикореневого та бічного прирості, якої достатньо для створення щільного покриття листям. Така форма рослини добре підходить для створення неформальних бордюрів та низьких квітучих живоплотів.

Колючки:

На головних пагонах від основи зазвичай є звичайна або невелика кількість колючок, і небагато колючок є на бічних гілках від основних пагонів сорту троянди «Lady Salisbury» («Леді Солсбері») і вона не належить до найсильніше озброєних Англійських кущових троянд. Колючки мають подовжену, злегка загнуту донизу форму, вони середнього розміру і мають колір від помірно-зеленого до бронзово-червоного, а при дозріванні стають коричневуватими.

Дрібні колючки:

За нормальних умов вирощування дрібні колючки не спостерігаються ні на головних пагонах від основи, ні на бічних гілках від головних пагонів троянди «Lady Salisbury» («Леді Солсбері»).

Стійкість до хвороб та стресу:

Хоча троянда «Lady Salisbury» («Леді Солсбері») в перші роки після її інтродукції вважалася що має відмінне здоров’я, сучасні відгуки садівників з усього світу додають деякі уточнення. Загалом вона все ще вважається здоровим і рясно квітучим кущем. Однак в деяких кліматичних умовах вона може демонструвати посередню стійкість до поширених хвороб троянд: чорної плямистості, борошнистої роси та іржі. В кліматі з частими дощами влітку чорна плямистість, ймовірно, буде найсерйознішою потенційною проблемою. Висадка в місце на повному або досить яскравому сонці, циркуляція повітря навколо куща, полив під корінь, видалення дуже інфікованого опалого листя та підтримка збалансованого живлення рослини є бажаним, та варто уникати загущення куща та застою повітря. Борошниста роса може виникати там, де коріння пересихає, тоді як листя переживає теплі дні та холодні ночі. Іржа з’являється рідше в багатьох садах, але її появу все одно слід вважати можливою.

Зимостійкість є типовою для Англійської кущової троянди, RHS присвоює сорту «Lady Salisbury» («Леді Солсбері») рейтинг зимостійкості H6, що відповідає приблизно стійкості за від –20 до –15°C (від –4 до 5°F) в Британських та північноєвропейських умовах. Це в цілому відповідає зоні 6 USDA, і ця троянда зазвичай рекомендується для вирощування в кліматах, подібних до зон USDA від 6 до 9. Жаростійкість є достатньою для більш помірних садів, але дуже висока спека прискорить відцвітання і може тимчасово зменшити розмір квітки.

Назва «Lady Salisbury» («Леді Солсбері») створює зв'язок між трояндою та маєтком Гетфілд-Хаус (Hatfield House) в Гартфордширі. Девід Остін представив сорт в 2011 році, щоб відзначити 400-річчя Гетфілд-Хаус, який був збудований Робертом Сесілом, 1-м графом Солсбері, в 1611 році. Маєток асоціюється з історичними садами та великими посадками троянд, а сучасні описи відзначають леді Солсбері як палку садівницю.

Девід Остін зазначає, що леді Солсбері посадила цю троянду в Західному саду в Гетфілді. Пізніші описи маєтку також описують блідо-рожеві троянди «Lady Salisbury» («Леді Солсбері»), посаджені навколо об'єктів, створених до святкування 400-річчя будинку. Таким чином, назва слугує як шаною леді Солсбері, так і ювілейною назвою, що пов'язує сорт із садівничою історією Гетфілд-Хаус.

Авторитетні записи селекціонера та RHS використовують назву «Lady Salisbury» («Леді Солсбері») як торгову назву, а «Auscezed» - як селекційну позначку та патент. Назву “The Lady Salisbury” можна іноді зустріти як неформальне мовне розширення титулу, але таке позначення не є її зареєстрованою чи офіційною назвою.

Жодної підтвердженої суттєвої міжнародної нагороди, випробувань троянд, сертифіката ADR, нагороди RHS Award of Garden Merit, відзнаки All-America Rose Selections/American Garden Rose Selections, нагороди Australian National Rose Trial чи подібної конкурсної відзнаки сортом «Lady Salisbury» («Леді Солсбері») не отримувалося.

ПОХОДЖЕННЯ СОРТУ

Сорт троянди «Auscezed» / «Lady Salisbury» («Леді Солсбері») був виведений в Соплученому Королівстві Девідом Остіном і представлений компанією Девід Остін Роузес в 2011 році. Точне походження цієї троянди донині не розголошується і залишається захищеним.

ПЕРЕДУМОВИ СОРТУ

«Auscezed» / «Lady Salisbury» («Леді Солсбері») поєднує величезний шарм старовинної троянди і має багато спільних рис із розами Альба: матове листя, нескладне рожеве забарвлення, ніжно складені розетки та гіллястий кущ, тоді як її тривале цвітіння чітко вирізняє її від одноразового квітучих історичних Альб. Для саду, що намагається передати справжню атмосферу старовинних троянд, «Lady Salisbury» («Леді Солсбері») є корисною, оскільки вона може розширити візуальну мову історичного саду троянд за межі основного червневого цвітіння і продовжує цвісти подібними кольорами та радувати характером листя пізніше впродовж року.

ОПИС СОРТУ

«Auscezed» / «Lady Salisbury» («Леді Солсбері») - це витончена Англійська кущова троянда середнього розміру для садівників, які цінують ніжне, менш формальне втілення селекції Девіда Остіна. Поєднання насичено-рожевих бутонів, неформальних розеток, що плавно вигорають, приглушеного листя, схожого на листя старовинних троянд, та дивовижно тривалого сезону цвітіння створює ілюзію старовинної рожевої садової троянди, що якимось чином набула здатності повторно цвісти протягом літа та осені. Цей сорт троянди втілив в собі наступну унікальну комбінацію характеристик:

  насичено рожево-рубінові яйцеподібні бутони, що розкриваються в неформальні розетки від чистого до світло-рожевого кольору, які з віком стають блідішими;

  тривале та помітно регулярне повторне цвітіння з раннього літа до осені;

  матове, порівняно світло-зелене листя та гіллястий кущ, що сильно нагадує старовинні садові троянди та рози Альба;

  відносно невелика кількість бронзово-червоних колючок, забарвлені молоді пагони та квіти з ніжним ароматом.

Розмноження може здійснюватися вегетативно у звичайний спосіб для кущових троянд. Напів здерев’янілі живці наприкінці літа, здерев’янілі живці восени та окулірування (T-подібне щеплення) влітку - всі ці методи підходять. Щеплення на відповідну підщепу троянди є традиційним методом розмноження якщо потрібні однорідні рослини, тоді як живці можуть бути корисними для отримання кореневласних рослин.

ПОРІВНЯННЯ З БАТЬКАМИ

Точна документація щодо насіннєвого та пилкового сорту для цього сорту не була офіційно опублікована; тому звичайне порівняння із кожним із батьківських сортів неможливо надійно зроблене.

ПОРІВНЯННЯ З НАЙБЛИЖЧИМ КОМЕРЦІЙНО ДОСТУПНИМ СОРТОМ

Серед доступних в комерції на даний момент сортів Девіда Остіна «Queen of Sweden» («Королева Швеції») є корисним для порівняння. Обидва утворюють кущі середнього розміру, повторно квітучі, світло-рожеві Англійські кущові троянди з висотою зрілої рослини приблизно 125 см. Їхні характеристики в іншому досить різні. «Queen of Sweden» («Королева Швеції») утворює помітно охайніші квіти. Її бутони розкриваються в напівзакриті чаші, які розгортаються в неглибокі, спрямовані догори чашечки виваженої симетрії. Забарвлення спочатку при роспуску в ніжних абрикосово-рожевих тонах перед тим, як стати чисто ніжним рожевими. «Lady Salisbury» («Леді Солсбері») позбавлена такої формальної, прямостійної чашоподібної форми. Її насиченіші рожеві бутони розкриваються в рихліші, менш ргеометричні розетки, а центр спочатку утоврює невелике «вічко-ґудзик» перед тим, як повністтю розкритися і показати тичинки. Доросліша квітка має більш неформальний вигляд старовинної садової троянди.

Зовнішній виглядд рослини також чітко показує відмінності. Троянда «Queen of Sweden» («Королева Швеції») є помітно прямостійною та відносно вузькою, що робить її чудовою для формальних посадок, рожевих живоплотів та зрізу. «Lady Salisbury» («Леді Солсбері») є гіллястішою та менш формальною, розподіляючи свої квіти природніше серед листя. Остання, як наслідок, особливо красиво вписується в котеджні бордюри та комбінації з багаторічниками.

Аромат дає «Queen of Sweden» («Королева Швеції») ще одну перевагу там, де запах є пріоритетом: вона має чистий помірно-сильний аромат мирри, тоді як «Lady Salisbury» («Леді Солсбері») має лише легкий аромат. І навпаки, садівники, які свідомо шукають троянду з приглушеним матовим листям та атмосферою типу Альба, можуть віддати перевагу «Lady Salisbury» («Леді Солсбері»). Хоча обидві займають широку категорію рожевих Англійських кущових троянд середнього розміру, «Queen of Sweden» («Королева Швеції») є більш формальним, прямостійним та ароматним сортом; а «Lady Salisbury» («Леді Солсбері») ніжніша, природніша троянда, яку цінують за пухку форму розетки, темніші бутони, матове листя та стиль старовинного рожевого кущового сорту, що повторно цвіте протягом сезону.

Зона стійкості USDA 6

USDA Зона 6 - довідник по витривалості