Троянда Florentina (Флорентіна)

Яскраво-червона сучасна плетистая троянда зі квітами на старовинний манер. Поєднує ностальгічні, дуже повні, спочатку чашоподібні та плоскі на пізніших стадіях, розеткоподібні квіти дуже яскравого червоного кольору та відмінного здоров’я. Утворює привабливу, дуже міцну та кущисту рослину з темно-зеленим, щільним, блискучим листям. Може зайняти досить великий простір, якщо такий буде надано їй, та підходить для пергол, арок, колон і декорування великих конструкцій. При цьому підходить для вирощування в контейнерах.

ОПИС СОРТУ
Нижче наведено опис «KORtrameilo» / «Florentina» («Флорентіна») рослин дворічного віку. Посилання на кольори зроблено за допомогою таблиці кольорів Королівського садівничого товариства (Лондон, Англія), 2015, за винятком випадків, коли використовуються загальні терміни кольору.

КВІТКА
«Florentina» («Флорентіна»)— сорт з повторним цвітінням, який цвіте рясно протягом усього сезону.

Квітковий бутон:
Безпосередньо перед розкриттям, бутон квітки має довжину приблизно 2,5 см від основи квітколожа до кінця бутона та діаметр приблизно 2,5 см у найширшому місці. Бутон має коротку кулясту форму. Коли чашолистки вперше розгортаються, колір бутона стає темно-фіолетово-червоним (група 53A); а коли вони розкриті на ¼, верхня поверхня пелюсток темно-червона (група 46B), а нижня поверхня темно-фіолетово-червона (група 53B).

Колір чашолистків на верхній поверхні помірно-коричнево-зелений (група 148С) з інтонаціями помірно-коричнево-фіолетового кольору (група 184С). А нижня поверхня чашолистків має темно-коричнево-зелене (група 146Б) забарвлення з інтонаціями середньо-коричнево-пурпурового (група 185Б). Вони мають середню довжину близько 20 мм і середню ширину 5 мм. Чашолистки в основному мають шилоподібну форму; основа плоска при зрощенні з квітколожем, а верхівка чашолистка, як правило, загострена. На трьох з п'яти чашолистків є слабкі листяні придатки. Краї опушені з кількома голчастими залозками. Верхня сторона опушена, нижня — морщиниста; на чашолистках є ніжкові залозки.

Квітколоже має гладку зі світлим опушенням поверхню, колір світло-зелений (група 144Б, воронкоподібної форми, довжина близько 8 мм, ширина 6 мм.

Квітконіжка має гладку поверхню з тонкими волосками і пластинчастими залозками. Довжина в середньому становить близько 45-60 мм, а середній діаметр - близько 2-3 мм. Вони міцні, мають помірно-зелене забарвлення (група 144А) з інтонаціями помірно-коричнево-фіолетового кольору (група 182А).

Квіти ростуть разом у невеликих суцвіттях, які зазвичай мають від 1 до 7 бутонів на кожному.

Квітка:
«Florentina» («Флорентiна») має квітки середнього розміру. У відкритій формі діаметр квітки становить приблизно 8-10 см, а середня висота квітки – близько 4 см.

Форма квітки у розкритому вигляді при погляді збоку у верхній частині плоска а нижня частина увігнута. Коли повністю розкрита квітка зверху плоска, а знизу має приплюснуту опуклу форму.

Після розпуску крайні пелюстки на зовнішній стороні мають темно-червоний колір (група 46B), а внутрішня сторона теж темно-червона (група 46B). Внутрішні пелюстки мають темно-червоне забарвлення (група 46B) на зовнішній і внутрішній сторонах. Після розпуску на крайніх пелюстках не спостерігається характерного забарвлення біля основи пелюстки на верхній стороні; внутрішня сторона базальної плями біла (група 155А). Базальна пляма внутрішніх пелюсток із зовнішнього боку світло-зелена (група 157B), а внутрішня сторона світло-зелена (група 157B).

Після повного розкриття крайні пелюстки на зовнішній і внутрішній стороні червоно-рожеві (група 53D); внутрішні пелюстки також червоно-рожеві на зовнішній і внутрішній сторонах. Після повного розкриття квітки базальні плями на крайніх пелюстках мають білий колір (група 155D), а внутрішня сторона має білий колір (група 155B). Базальна пляма на внутрішніх пелюстках із зовнішнього боку має білий колір (група 155B), а внутрішня сторона біла (група 155D).

Загальна тональність розкритої квітки темно-червона (група 53Б), на кінець четвертої доби змін загальної тональності квітки не спостерігається. Далі загальна тональність помірно-фіолетова (група 71B). Квіти тримаються на рослині 3-6 днів. Квіти не опадають з рослини і потребують обрізання. У зрізі вигляді вони зберігаються приблизно від 3 до 5 днів.

Пелюстки:
Квіти у «Florintina» («Флорентіна») дуже повні, середня кількість пелюсток за звичайних умов становить 70. Пелюстки досить щільні, мають тупу форму з округлою верхівкою і округлою клиноподібною основою, злегка відгинаються. Краї мають виступ в центрі. Довжина пелюсток становить близько 2,5 - 4,0 см, а ширина - близько 1,5 - 3,0 см. Розташування пелюсток розділене на четвертинки, нагадує чашеподібну форму старовинних троянд.

У квітці близько 5-10 петалоїдів. Вони мають довжину близько 1,5 см і ширину близько 1 см. Колір внутрішньої та зовнішньої сторони темно-червоний (група 53Б). Петалоїди мають лопатчату форму з загостренням краю по центрі; верхівка тупа, основа тонкіша. Їхні поля хвилясті, з виступом в центрі краю.

Аромат:
Аромат легкий.

Репродуктивні органи:
Маточок велика кількість, на середній квітці близько 45 штук.

Розташування рилець є дещо вищим за розташування пильовиків, вони мають світло-жовто-помаранчевий колір (група 158А).

Стовбчик має довжину близько 7 мм і світло-зелений колір (група 157B) з помірними фіолетово-червоними (група 54A) інтонаціями на вершині.

В середньому на квітці близько 50 тичинок, вони рівномірно розташовані, мають довжину 1 мм.

Пилок помірно-жовто-коричневий (група 164C).

Тичинкові нитки мають довжину близько 5 мм і рожевий колір (група 50C).

Утворення шипшини/насінини – не досліджувалося.

РОСЛИНА
Дуже сильнорослий сорт з прямостоячим, витким характером росту. При вирощуванні щепленої брунькою троянди середня висота рослини 200 см, середня ширина 100 см.

Листя:
У цього сорту троянди рясне листя. Зазвичай на звичайних листках в середині стебла є 7 листочків. Листя має середню довжину 14 см і середню ширину 9,5 см. Текстура листя шкіряниста, верхня сторона листочка напівглянцева, нижня матова, малюнок жилкування пірамідальний.

Молоде листя має поміро-коричневий зелений колір (група 147B) на верхній і на нижній поверхні. Зріле листя темно-коричнево-зелене (група 147A) на верхній поверхні листя та помірно-коричнево-зелене (група 147B) на нижній поверхні. На краях молодих листків і листках, що розвиваються, присутній темно-коричневий пурпурний (група 183C) антоціановий відтінок.

Прилистки мають середню довжину між кінчиками прилистків 15 мм. Основне тіло прилистка має ширину 5 мм. Вони мають світло-зелене забарвлення (група 144B) з темно-буро-пурпуровим (група 183A) антоціановим відтінком по середньому ребру верхньої сторони прилистка. Основа прилистка крилата, верхівка шилоподібна, по краях присутні ніжкові залозки.

Черешок має середню довжину близько 1 см, а діаметр в середньому 2 мм. Колір черешка темно-коричнево-зелений (група 146B) з помірно-коричнево-фіолетовим (група 183D) антоціановим відтінком вздовж середнього ребра верхньої сторони. Під черешком є кілька дрібних колючок, а по краях черешка є залозки.

Довжина черешка рахіса в середньому становить близько 20 мм, а діаметр приблизно 1,5-2,0 мм. Він має помірно-коричнево-зелений колір (група 146C) з темно-коричневим фіолетовим (група 183B) антоціановим відтінком, присутнім на верхній стороні.

Листові пластини:
Середній розмір кінцевої листочка становить близько 5,5 см в довжину і близько 3,5 см в ширину. Листочки мають яйцевидну форму з оберненояйцевидною основою і гострою верхівкою. Вони мають шкірясту текстуру з напівглянсовою верхньою стороною та матовою нижньою стороною, краї зубчасті та малюнок жилкування сітчастий. Розташування листя непарноперисте.

Деревина:
Молода деревина має світло-зелений колір (група 145А) з темно-коричневими фіолетовими (група 183С) відтінками та гладку поверхню.

Старіша деревина стає трохи темнішою, середньо-зеленою (група 144A), а текстура залишається гладкою.

Колючки:
Кількість колючок на нормальному квітучому стеблі становить приблизно 6 на 10 см стебла. Вони мають середню довжину 7 мм і глибоко увігнуту форму.

Колір молодих колючок помірно-коричнево-фіолетовий (група 182A) з темно-фіолетово-червоним (група 185A) антоціаном. Коли колючки дозрівають, колір змінюється на помірно-коричневий (група 177D).

Стійкість до хвороб:
«Florentina» («Флорентіна») показала, що її можна успішно вирощувати в зонах USDA 6-9 без зимового укриття, у більш холодному кліматі вимагає захисту від морозів у зимовий час.

У звичайних умовах вирощування продемонструвала стійкість вище середнього до борошнистої роси (Sphaerotheca pannosa), іржі (P. disciflorum), чорної плямистості (Diplocarpon rosae) та ботритису (Botrytis cinerea).

На жаль, ми не маємо інформації про походження назви цієї троянди.

Виткі Макс

ADR 2016

«Найкраща з найкращих» в La Tacita, Італія, 2018.

ПЕРЕДУМОВИ СОРТУ
Метою гібридизації було створення нової та відмінної рослини троянди з унікальними якостями, такими як:

1. Рівномірний ріст і цвітіння;

2. Рясне, привабливе, періодичне цвітіння;

3. Привабливе і рясне листя; та

4. Стійкість до хвороб, придатність для висадки в садах та в ландшафтному дизайні.

Ця комбінація якостей не присутня в попередніх сортах троянд, відомих автору винаходу. Цілі були значною мірою досягнуті, і це відрізняє «KORtrameilo» від усіх інших сортів.

У рамках програми розвитку троянд Тім-Германн Кордес проростив насіння з вищезгаданої гібридизації та провів оцінку та спостереження за отриманими саджанцями в контрольованому середовищі в Оффенсет-Спаррісхуп, Німеччина. Отримані саджанці демонстрували відмінні фізичні та біологічні характеристики. Нова рослина троянди «KORtrameilo» була відібрана в травні 2003 року з розсадних грядок для нестатевого розмноження для подальшої оцінки. Перше нестатеве розмноження «KORtrameilo» було здійснено окуліруванням молодих підщеп у липні 2003 року в розпліднику винахідника в Оффенсет-Спаррісхоопі, Німеччина.

Це початкове та інші подальші розмноження, проведені в контрольованому середовищі, демонструють, що «KORtrameilo» відтворює вірний тип у послідовних поколіннях нестатевого розмноження.

ПОХОДЖЕННЯ СОРТУ
Плетиста троянда «Florentina» («Флорентіна») походить від контрольованого схрещування в програмі селекції двох різних батьків протягом літа 2002 року. Схрещування відбулося між саджанцем без назви, насіннєвим батьківським сортом, та іншим саджанцем без назви, пилковим батьківським сортом, від того ж селекціонера.

Отримане насіння було висаджене протягом наступної зими. Отримані саджанці були оцінені та показали відмінні фізичні та біологічні характеристики. Нова рослина троянди була вибрана як окрема рослина з грядок для розсади через її чудові характеристики та розмножена нестатевим шляхом для подальшої оцінки. Цей новий і характерний сорт троянд називається «KORtrameilo» / «Florentina» («Флорентіна»).

ПОРІВНЯННЯ З БАТЬКІВСЬКИМИ СОРТАМИ
‘KORtrameilo’ / «Florentina» («Флорентіна») відрізняється від насіннєвого батьківського сорту - саджанця без назви, за такою комбінацією характеристик:

1. ‘KORtrameilo’ має дуже махрові червоні квітки середнього розміру, тоді як безіменний саджанець має напів-подвійні темно-червоні квітки.

2. «KORtrameilo» має кращу стійкість до хвороб, ніж безіменний саджанець.

‘KORtrameilo’ / «Florentina» («Флорентіна») відрізняється від пилкового батьківського сорту - саджанця без назви, за такою комбінацією характеристик:

1. «KORtrameilo» має великі квіти та виткий характер росту, тоді як саджанець без назви має квіти середнього розміру та кущистий характер росту.

2. «KORtrameilo» має відмінну стійкість до хвороб, тоді як саджанець без назви має лише помірну стійкість до хвороб.