Троянда Enid (Енід)

Виразна кремово-біла Англійська зрізочна троянда 'Enid', чия надзвичайна повнота, чашоподібна квітка, що повільно розкривається, та витончені фісташково-зелені нюанси надають їй характеру, істотно відмінного від більш монохромних кольору слонової кістки традиційних весільних троянд. Виведена компанією David Austin Roses спеціально для професійного виробництва зрізочних квітів, вона поєднує в собі дуже великі і повні квіти, міцні пагони та незабутню величність в букетах та композиціях. На початку цвітіння бутон відносно компактний із зеленуватим відтінком, потім розгортається в широку, щільну і гофровану квітку, в якій кремові, слонової кістки та ніжні зеленувато-білі відтінки переплітаються перед тим, як перейти у білий колір. Її аромат стриманий, із делікатним трояндовим характером та впізнаваною ноткою мирри.

ОПИС СОРТУ

Ботанічно «Enid» («Енід») належить до складних Сучасних гібридних троянд, які зазвичай позначені як Rosa hybrida, і знаходиться на перетині між традиційною концепцією Англійської троянди Девіда Остіна та суворо контрольованими вимогами міжнародної торгівлі квітами для весіль та урочистих заходів. Троянди серії Весільні та Святкові Троянди виводяться переважно для професійного вирощування на зріз, де виняткового значення набувають довжина пагону, розкриття квітки, транспортабельність, стійкість у вазі, стабільність забарвлення та поведінка в умовах закритого ґрунту.

Її головна принада полягає в трансформації квітки. На ранній стадії бутон порівняно щільний, видовжений і зеленувато-кремовий, з фісташковими тонами, які можуть надавати квітці майже ботанічної або подібної до артишоку свіжості. Вона розкривається поступово, пелюстки, що розгортаються, відкриваються в глибоку, округлу чашу, згодом стаючи ширшими і дещо пласкішими, зовнішні пелюстки розгортаються довільніше. Дуже велика кількість пелюсток надає зрілій квітці значної візуальної ваги, проте пелюстки достатньо тоненькі та шовковисті, щоб створювати рух і хвилястість, а не сувору геометричну розетку.

Колір її квітів є справжнім кремовим із фісташково-зеленими акцентами, тоді як офіційні позначення кольору описують більшу частину поверхні зрілої пелюстки в межах групи RHS Білої та Зелено-Білої. Вигляд кольору помітно змінюється в процесі розкриття. Кремово-жовті та зелені напівтони є найбільш насиченішими під час розвитку квітки; зрілі квіти стають помітно білішими. Такий незвичний перехід робить «Enid» («Енід») особливо цінною для створення вишуканих білих, кремових та зелено квіткових композицій. Вона менш формальна, ніж традиційна високоцентрована чайно-гібридна троянда, і менш монотонно слонової кістки, ніж більшість весільних троянд. Натомість вона справляє натуралістичне, дещо нетрадиційне враження, особливо коли квіти на кількох стадіях розпуску використовуються разом.

Її придатність для традиційного приватного саду троянд менш певна. В патентних даних зафіксовано сильний гіллястий характер росту куща та повторне цвітіння, а рослини, за якими спостерігали в Сполученому Королівстві, досягали достатніх розмірів куща, але зимостійкість спеціально не тестувалася та, ймовірно, є слабкою, як і в інших Англійських зрізочних троянд. Селекціонер також реалізує свої зрізочні троянди окремо від садових. Тому вирощування в саду слід розглядати як експериментальне, та в разі якого слід дотримуватися патентних прав.

ЦВІТІННЯ

Характер цвітіння троянди «Enid» («Енід») є повторним і рясним, цвітіння достатньо рясне, щоб окремі квіти протягом сезону було важко порахувати. Однак за комерційного вирощування квітів природна здатність до цвітіння навмисно регулюється: бічні бутони видаляють, щоб рослина спрямовувала поживні речовини в одну преміальну квітку на довгому пагоні. В природних умовах квіти з'являються по одній або в невеликих суцвіттях на довгих пагонах.

Для флористичного використанні ритм розкриття має бути навмисно повільним. Комерційні спостереження після зрізу демонструють, що квітці може знадобитися до чотирьох днів для повного розкриття. Приблизно за шість днів зрізана квітка може збільшитися від майже 4,3 см в діаметрі до приблизно 10,9 см, тоді як в патенті зафіксовано середній діаметр повністю розкритої квітки приблизно 12 см. Таке поступове розкриття є однією з головних естетичних переваг сорту.

У відкритому ґрунті не слід автоматично переносити тепличне повторне цвітіння в гарантію безперервного цвітіння в саду. Температура, довжина дня, обрізка, живлення та розташування впливатимуть на інтервали між хвилями цвітіння. Тим не менш, її задокументований повторний і сильний характер росту свідчить про генетичну здатність утворювати квіткові пагони за сприятливих умов майже безперервно.

Квітковий бутон:

Бутон досить великий, приблизно 3,2 см завдовжки та 2,3 см в діаметрі коли пелюстки починають розгортатися. Його форма довга, загострена та яйцеподібна, значно більш видовжена, ніж можна було б припустити за формою майбутньої округлої квітки.

Коли чашолистки вперше розділяються, бутон, що розвивається, демонструє жовто-зелений колір, офіційно зафіксований близьким до групи RHS 150C, з поодинокими червоно-пурпуровими штрихами, близькими до групи RHS 60B. Коли квітка досягає напів розкритого стану, обидві сторони пелюсток описуються як зелено-білі (група 157D). Такий ботанічний вимір пояснює свіжі фісташкові або прохолодні зеленувато-кремові тони, які можна побачити на квітах.

Чашечка розкривається в зіркоподібну форму, коли чашолистки відгинаються до пагонів. Чашолистки мають довжину приблизно 3,6 см і ширину 0,8 см, вони ланцетоподібні із видовженими листянистими кінчиками. Їхня верхня сторона має жовто-зелене забарвлення, гладенька, але дещо опушена, тоді як нижня сторона більш гладенька і трохи темнішого зеленого кольору. Є 3 чашолистки з невеликими приростами та 2 чашолистки без приростів із гладенькими опушеними краями.

Квітколоже відносно велике, широке та довге, приблизно 1,1 на 1,4 см, від чашоподібної до глечикоподібної форми і має гладеньку поверхню; колір квітколожа помірно-зелений (шрупа RHS 143C). Квітконіжка середньої довжини, в середньому становить близько 6,15 см в довжину і є помітно міцною, що є важливою характеристикою для великоквіткових зрізочних троянд. Квітконіжка має жовто-зелений колір (група RHS 144B), і гладеньку поверхню. Її міцність допомагає утримувати квітку, що розвивається, і зменшує небажаний згин квітки безпосередньо під квітколожем.

Квіти:

Розкрита квітка сорту троянди «Enid» («Енід») велика, зазвичай близько 12 см в діаметрі та приблизно 3,5 см у висоту за сприятливих умов. Квіти, підготовлені для комерційної торгівлі, можуть бути дещо меншими залежно від стадії зрізу, температури та обробки після збору. На початку розкриття квітка куляста і глибоко чашоподібна. В міру розвитку щільно вкладені внутрішні пелюстки послаблюють натяг, а зовнішні пелюстки розгортаються, створюючи глибоку чашу і розкішну хвилястість. Коли квітка повністю розкривається, контур стає ширшим і пласкішим, з легким закручуванням вздовж країв деяких зовнішніх пелюсток.

Квіти винятково повні, типова квітка зазвичай має приблизно 150 пелюсток за нормальних умов вирощування, що ставить «Enid» («Енід») серед винятково повних сучасних флористичних троянд. Незважаючи на таку щільність, квітка не перетворюється на туго розеткоподібну квітку старовинної троянди з чітким розділенням на четвертинки. Зовнішні пелюстки широкі, тоді як поступово вужчі внутрішні пелюстки створюють складний гофрований центр. В центрі квітки може утворюватися від п'яти до десяти додаткових пелюсткоподібних стамінодіїв (петалоїдів).

Загальний колір квітів зазвичай від кремового до зеленувато-слонової кістки, зрештою наближається до білого. Офіційні описи зазначають, що зрілі пелюстки демонструють на обох сторонах майже білий колір (RHS група 155A), з крихітною жовтою базальною зоною (близькою за тоном до групи RHS 5C). На ранніх стадіях квітка може виглядати виразно маслянистою або блідо-жовтою, тоді як зрілі квіти стають значно білішими. Фісташково-зелена тональність найбільш помітна на зовнішніх пелюстках та тих, що розкриваються. Загальне враження свіжої зелені часто зберігається в центрі квітки, демонструючи помітний зелений центр або «зелені тичинки», поряд із жовтими пиляками та тичинковими нитками. За нормальних умов вирощування строкатості забарвлення не спостерігається на її квітах.

Пелюстки:

Пелюстки гладенькі, тонкі та шовковисті. Пелюстки мають довжину приблизно 4,8 см і ширину 3,4 см, причому зовнішні пелюстки є широко еліптичної форми, тоді як внутрішні пелюстки стають помітно вужчими і щільніше згорнутими. Краї практично цілі, верхівка та основа округлі, і пелюстки мають тенденцію загинатися всередину, хоча окремі кінчики можуть зрештою злегка відгинатися назад в міру розкриття квітки. Їхнє рівномірне розташування створює впорядковану базову структуру, яка візуально пом'якшується великою кількістю пелюсток та їхнім хвилястим розташуванням.

Тканина пелюсток є достатньо міцною для професійної флористики. Замість того, щоб швидко опадати, пелюстки, що старіють, мають тенденцію залишатися прикріпленими і зрештою засихати. Це вигідно для тривалості зберігання у вазі, але може бути менш бажаним на садовому кущі, де відцвілі квіти можуть вимагати видалення для збереження охайного вигляду куща.

Колір помітно змінюється з віком пелюсток. Тільки-но розкрившись, квіти можуть демонструвати більше маслянисто-кремових, жовто-зелених або фісташкових тонів; через кілька днів основний колір стає більше подібним до чистого кремово-білого. Очікувано інтенсивність світла, температура та умови вирощування дещо можуть впливати на тональні нюанси. Квіти зберігаються у зрізі близько 10 днів за нормальних умов.

Аромат:

Аромат троянди «Enid» («Енід») легкий, із витонченими нотами мирри, тоді як комерційні оцінки оцінюють інтенсивність аромату лише на 1 за п'ятибальною шкалою. Тим не менш, запах не є повністю відсутнім. Зблизька квітка має делікатний трояндовий аромат із тонким характером мирри, який стає дещо більш відчутним в міру розкриття квітки. Садівникам, які звикли до дуже запашних кущових сортів Девіда Остіна не слід очікувати потужного аромату старовинних троянд, чайних або фруктових нот, пов'язаних із відомими Англійськими кущовими трояндами. В сорту «Enid» («Енід») аромат є вторинною характеристикою, а не домінуючою рисою.

Репродуктивні органи:

Зафіксовано на квітах цього сорту приблизно десять тичинок, кожна довжиною близько 5,5 мм. Пиляки жовті (група RHS 12B), довжиною близько 2,5 мм, розміщені на жовтих тичинкових нитках (RHS група 10A) довжиною приблизно 3 мм. Пилок має жовтий колір (RHS група 5C), а продукування пилку є дуже незначною.

Квітка зазвичай має приблизно сімдесят маточок. Стовпчики переважно білого забарвлення (RHS група 155C), тоді як приймочки мають червоно-пурпуровий колір (RHS група 63B). Оскільки комерційне виробництво квітів на зріз передбачає інтенсивний зріз квітів та пасинкування (панцирування), плоди (шипшина) поки що лишаються недослідженими.

РОСЛИНА

Хоч ботанічно сорт «Enid» («Енід») класифікується як Кущова троянда та здатна до сильного, енергійного характеру росту, її слід сприймати насамперед як флористичну Англійську троянду, а не як загальновідомий садовий кущовий сорт Девіда Остіна. В офіційній документації селекціонера вона класифікується як Кущова троянда торгового класу «Англійськ троянда», але її призначення є значно більш спеціалізованим: вона була відібрана спеціально як зрізочна троянда, здатна утворювати великі, дуже повні квіти на довгих, міцних пагонах. Таким чином, вона займає проміжне місце між традиційною концепцією Англійської кущової троянди Девіда Остіна та чітко контрольованими вимогами міжнародної торгівлі квітами для весільних та урочистих троянд.

Хоча троянда «Enid» («Енід») зазвичай вирощується як рослина для зрізу, а не як садова троянда, її кущі утворюють сильні, прямостійні пагони. Зрілі та добре вкорінені рослини цього сорту троянди здатні формувати кущ приблизно 120 см у висоту та 70 см в ширину, причому зрілість куща досягається досить швидко, зазвичай протягом приблизно двох років.

Форма та структура рослини значною мірою обумовлені її комерційним призначенням. Зрілі квіткові пагони можуть виростати до 100 см в довжину, що є саме тим типом довгого, міцного пагону, необхідного для преміальної флористики. Звичайна при комерційному вирощуванні видаляється конкуруючий прирост і бічні квіткові бутони, тому природно розгалужена форма куща проходить через обмеженнями розміру, а відтак детально охарактеризувати кущ немає можливості.

При вирощуванні сорту в умовах захищеного ґрунту в теплиці кущеві найкраще забезпечити умови для справжнього продуктивного зрізочного сорту: забезпечити відмінне освітлення, родючий, але добре дренований субстрат, постійну вологість, збалансоване живлення та хорошу циркуляцію повітря. Слід стимулювати довгі пагони, а слабку або виснажену деревину регулярно оновлювати. Селективне видалення бічних бутонів максимізує розмір окремої квітки.

Для експериментального садового вирощування в помірному кліматі розважливим буде забезпечити сонячне, тепле, захищене місце. Ґрунт повинен бути хорошим, родючим і вологоємним, але добре дренованим. Оскільки її довгі квіткові пагони були відібрані для виробництва квітів в теплицях, невелика опора може бути корисною на відкритих вітрам місцях. Обрізка спочатку повинна бути консервативною: видаляйте відмерлу та слабку деревину, вкоротіть сильні пагони настільки, щоб зберегти структуру куща, і спостерігайте, як рослина реагує, перш ніж застосовувати більш сильну обрізку, яку іноді азстосовують для чайно-гібридних зрізочних троянд.

У холодному кліматі «Enid» («Енід») наразі не слід вважатизимостійкою лише тому, що вона є Англійською трояндою. Її зимостійкість не протестована і, найімовірніше, є слабкою, як і очікується від зрізочної троянди. Вирощування в захищених теплицях, непромерзаючих спорудах або інше контрольоване середовище надають суттєво більший захист, ніж вирощування у відкритому ґрунті в регіонах із суворими зимами.

Листя:

Листя цієї троянди середнього розміру і порівняно стримане за блиском, швидше матове, що дозволяє блідим квітам візуально домінувати. Типовий складний листок має розміри близько 15 см в довжину і близько 13 см в ширину. Приблизно від семи до дев'яти листків може утворюватися вздовж квітучого пагону. Кількість листя є нормальною та типовою для зрізочної троянди. Листя створює спокійний, солідний фон, а не лакований вигляд деяких сучасних Флорібунд чи чайно-гібридних троянд.

Молоде листя жовто-зелене (RHS група 144A) на верхній стороні, часто із облямівкою або червоно-пурпуровим відтінком (RHS група 59B); нижня сторона може мати значно сильніше червоно-пурпурове забарвлення (RHS група 60A). Із дозріванням, листя стає від помірно- до темно-зеленого, верхня сторона наближається до зеленого (RHS група 137A), а нижня сторона до світлішого зеленого (близько до RHS групи 138B).

Листові пластини:

Листочки середнього розміру, приблизно 7 см завдовжки і близько 4.5 см завширшки. Вони загострено-овальні, з округлою основою та загостреною верхівкою. Обидві сторони листочків шкірясті та гладенькі. Краї сильно зазубрені, з відносно великими подвійними зубцями та помірною хвилястістю. Кількість листочків на звичайному листкові посередині пагону зазвичай становить 5 штук, включаючи кінцевий листочок.

Черешок має довжину приблизно 4,5 см і ширину 1,7 мм, жовто-зеленого забарвлення (RHS група 144A), має гладеньку верхню сторону та має колючки з нижньої сторони. Чурешок рахісу так само може мати невеликі колючки вздовж своєї нижньої сторони і має помірно-зелений колір (RHS група 144A). Прилистки мають видовжену форму, можуть досягати близько 2 см в довжину і мають зазубрені або залозисті краї із гострими кінчиками; колір прилистків помірно-зелений (RHS група 143C). Жилкування сітчасте, головні жили помірно-зелені (RHS група 137A) і чітко вдавлені в шкірясту поверхню листочка.

Деревина:

Рослини сорту троянди «Enid» («Енід») є сильнорослими і прямостійними, вони відібрані за продукування довгих, міцних квіткових пагонів. Нова деревина жовто-зелена (RHS група 144A) з поодинокими сіро-пурпуровими ділянками (RHS група 185B), утвореними антоціановою пігментацією. Зріла деревина стає зеленою, а кора залишається відносно гладенькою.

Зрілі пагони зазвичай виростають приблизно до 100 см завдовжки фз діаметром, що досягає близько 1,3 см, хоча такі розміри істотно варіюють залежно від умов вирощування. Міжвузілля в середньому становили приблизно 5,25 см. Опушення на пагонах зазвичай відсутнє.

Природну щільність куща важко оцінити, оскільки в комерційному вирощуванні кущі неодноразово прищипують та пасинкують для сприяння утворенню поодиноких квітів на пагоні. Рослина, вирощена в саду, якій дозволено вільно розростатися згодом може розвинути зовсім інший силует, ніж відносно вертикальні рослини, які спостерігаються в в комплексах з вирощування зрізочних троянд.

Колючки:

Троянда «Enid» («Енід») не є гладенькою, має від звичайної до помірної кількісті великих колючок, із приблизно двадцятьма трьома зафіксованими на 20-сантиметровій ділянці головного пагону. Колючки мають глибоко увігнуту форму, а деякі з них є тоненькими та злегка вигнутими вниз, приблизно 9 мм завдовжки та 4 мм завширшки біля основи. Молоді колючки переважно червоно-пурпурові (RHS група 60A) з невеличкими штрихами світло-зеленого, занадто малого, щоб отримати показники кольору; з віком вони темніють до сіро-помаранчевого або коричневувато-глинистого (RHS група 177B).

Дрібні колючки:

За нормальних умов вирощування дрібні колючки не з’являються на головних пагонах та на бічних гілках.

Стійкість до хвороб та стресу:

Сорт троянди «Enid» («Енід») є стійким до борошнистої роси, викликаної Podosphaera pannosa, несправжньої борошнистої роси, пов'язаної з видами Peronospora, чорної плямистості, викликаної Diplocarpon rosae, та іржі троянди, пов'язаної з Phragmidium tuberculatum, в умовах контрольованого вирощування в теплиці. Однак стійкість до хвороб потребує застереження. Сорт створювався та оцінювався насамперед в системах захищеного ґрунту, і патент вказує на звичайні тепличні умови вирощування. Стійкість, яку спостерігали в таких умовах, не встановлює автоматично рівень стійкості у відкритому ґрунті, який був би за тривалих опадів, сильного тиску чорної плямистості або в умовах континентального саду без обробки фунгіцидами. Незалежні садові випробування варто було б зробити перш ніж стверджувати що троянда «Enid» («Енід») стійка до хвороб в умовах відкритого ґрунту.

Стійкість до шкідників не тестувалася. Так само немає надійних сортоспецифічних оцінок щодо стійкості до посухи, бідних ґрунтів, впливу солей або тривалих висушуючих вітрів. Не слід вважати що преміальна зрізочна троянда, відібрана для інтенсивного виробництва квітів, володіє такою ж стресостійкістю, як ландшафтний кущовий гібрид, виведений спеціально для міського озеленення та для низького рівня догляду.

Зимостійкість була прямо вказана як неперевірена. Тому не було встановлено жодної зони зимостійкості за рейтингом USDA, і сорту також не було присвоєно жодної перевіреної категорії зимостійкості за RHS. Однак, найімовірніше, вона має слабку зимостійкість і може успішно вирощуватися без зимового укриття в кліматі, подібному до зон USDA від 7 до 9, не холодніше. У більш холодному помірному кліматі найбезпечнішим методом вирощування є вирощування в захищеного ґрунті; якщо робляться спроби експериментальної посадки у відкритий ґрунт, глибоке мульчування та зимове укриття навколо кореневої шийки були б вкрай доцільними, поки досвід не доведе кращу зимостійкість.

Жаростійкість аналогічно не оцінювалася. Комерційне виробництво зрізочних троянд Девіда Остіна в умовах захищеного ґрунту в теплих трояндових регіонах демонструє сумісність із керованим вирощуванням в теплому кліматі, але це не встановлює виняткової терпимості до посухи у відкритому ґрунті, палючої спеки чи гарячих сухих вітрів.

Торгова назва «Enid» («Енід») пов'язує особисте ім'я з ідеями «Дух, Життя, Чистота» - характеристиками, навмисно поєднаними із кремовим та забарвленням слонової кістки цієї троянди. Ім'я є традиційно валлійським і зазвичай пов'язується з валлійським «enaid», що означає «душа», «дух» або «життя»; «чистоту» в даному контексті краще розуміти як частину маркетингової символіки троянди, ніж як суворо буквальний переклад. Вибір назви відповідає практиці найменування, яка використовується у всій колекції весільних троянд Весільні та Святкові троянди Девіда Остіна, де виразні жіночі імена надають окремим квітам пам'ятної індивідуальності для флористів та клієнтів.

Жодної відзнаки ADR, нагороди RHS Award of Garden Merit, нагороди All-America Rose Selections, нагороди Australian National Rose Trial, міжнародної премії за аромат, визнаного сертифіката випробувань троянд або порівняної конкурсної садівничої нагороди для сорт «Enid» («Енід») до сьогодні не задокументовано.

ПОХОДЖЕННЯ СОРТУ

Сорт троянди «AUSCP18729» / «Enid» («Енід») був виведений в Сполученому Королівстві компанією Девід Остін Роузес (David Austin Roses Ltd.), при цьому Карл Беннетт вказаний як селекціонер в патенті сорту на рослину в Сполучених Штатах. Сорт виник у результаті цілеспрямованого перехресного запилення та походить від двох неназванних, незапатентованих сіянців класу Rosa hybrida. Їхні індивідуальні селекційні коди або родоводи не розкриваються в загальнодоступній патентній документації, тому більш віддалений родовід не можна відповідально реконструювати.

Сорт вийшов на міжнародний флористичний ринок в 2025 році під назвою «Enid» («Енід»), випущений разом із рожевим сортом «Phoebe» / «AUSCP17960».

ПЕРЕДУМОВИ СОРТУ

Історія «AUSCP18729» / «Enid» («Енід») належить до другої основної гілки селекційної програми Девіда Остіна - окремої родини весільних троянд Весільні та Святкові троянди Девіда Остіна. «Enid» («Енід») представляє нещодавній етап у розвитку весільних троянд Девіда Остіна. Її відмінність полягає не просто в тому, що це нова кремова троянда. Раніше кремові та кольору слонової кістки сорти вже існували в колекції. Що її відрізняє, так це поєднання надзвичайної щільності пелюсток, дуже великої квітки, повільного розкриття та виразного фісташково-зеленого тону. Ефект є прохолоднішим і більш ботанічним, ніж теплий відтінок слонової кістки багатьох інших весільних троянд.

Це також ілюструє, як розширилися сучасні квіткові вподобання. Ідеально рівномірний білий колір більше не є єдиним ідеалом для весільних робіт; приглушені зелені, пергаментно-кремові, античні нейтральні та перехідні кольори дедалі більше цінуються, оскільки вони додають глибини монохромним дизайнам. «Enid» («Енід») природно пропонує таку складність, не вимагаючи фарбованого або штучно підфарбованого матеріалу.

ОПИС СОРТУ

«AUSCP18729» / «Enid» («Енід») - це винятково повна кремово-біла зрізочна троянда, що вирізняється величезними квітками, які повільно розгортаються, фісташково-зеленими відтінками, міцними довгими пагоними та приблизно 150 пелюстками. Її кулясті нові бутони розвиваються у глибокі чаші і згодом розширюються в розкішно гофровані квіти, і цей сорт троянди втілив в собі наступну унікальну комбінацію характеристик:

  винятково повні, великі кремово-білі квіти, що містять приблизно 150 пелюсток;

  виразне фісташково-зелене та зеленувато-біле забарвлення під час поступового розкриття квітки;

  міцні, довгі пагони та сильний повторний приріст, пристосований для виробництва преміальних зрізочних троянд;

  тривала в зрізі квітка з терміном життя у вазі близько десяти днів в умовах комерційної обробки;

  делікатний, легкий аромат мирри в поєднанні з округлим, хвилястим характером квітки, притаманним Англійським трояндам.

Методи розмноження, придатні для сорту троянди «Enid» («Енід»), згадані в патенті на троянду, включають: розмноження живцями, при цьому отримані рослини залишаються відповідними типу протягом наступних розмножень. В садівничій практиці ліцензований комерційний матеріал також може створюватися в спеціалізованих системах розмноження, відповідних для зрізочних троянд. Оскільки «AUSCP18729» / «Enid» («Енід») захищений патентом на рослини США PP37,147 і має підпадати під інтелектуальне право селекціонерів або захисту в інших юрисдикціях, комерційне або інше несанкціоноване вегетативне розмноження не повинно здійснюватися там, де чинні такі правові норми.

ПОРІВНЯННЯ З БАТЬКАМИ

Материнський (насіннєвий) сорт утворює рожеві квіти з традиційною чайно-гібридною висооцентрованою формою. Натомість «Enid» («Енід»), навпаки, має квіти від кремово-білих до зеленувато-білих, чия форма є набагато округлішою, повнішою і зрештою пласкішою, має приблизно 150 пелюсток, і не має високоцентрованої форми, очікуваної від насіннєвого батьківського сорту. Відмінність, таким чином, включає як виражену втрату рожевого забарвлення, так і фундаментальну зміну форми квітки.

Батьківський (пилковий) сорт утворює абрикосово-рожеві квіти. Знову ж таки, «Enid» («Енід») суттєво відрізняється своїм переважно білим або кремовим забарвленням. Що ще важливіше для початкової мети селекції, батьківський пилковий сіянець мав значно коротший термін життя у вазі після зрізу квітів. «Enid» («Енід») була відібрана частково для подолання цієї слабкості, її зрізані квіти залишаються привабливими протягом приблизно десяти днів в комерційних умовах.

ПОРІВНЯННЯ З НАЙБЛИЖЧИМ КОМЕРЦІЙНО ДОСТУПНИМ СОРТОМ

Селекціонер офіційно вказав сорт «Leonora» («Леонора») як найбільш подібний комерційно доступний сорт до «AUSCP18729» / «Enid» («Енід»). Це особливо корисно для порівняння, оскільки обидва сорти є Англійськими зрізочними трояндами Девіда Остіна від кремового до білого кольору, створеними для преміальної весільної флористики, проте вони помітно відрізняються за щільністю квітки, листям, колючками та ароматом.

«Leonora» («Леонора») продукує кремово-слонової кістки квітки довільного, гофрованого, чашоподібно-розеткового характеру. Її офіційний діаметр квітки становить приблизно 9,5 см, порівняно з близько 12 см в сорту «Enid» («Енід»). Відмінність в кількості пелюсток є ще більш вражаючою: «Leonora» («Леонора») має приблизно 105 пелюсток, тоді як «Enid» («Енід») містить близько 150. Як наслідок, «Enid» («Енід») загалом виглядає повнішою, масивнішою та більш закритою протягом більшої частини фази розкриття.

Їхні кольори перетинаються, але не є однаковими за ефектом. «Leonora» («Леонора») цінується за сяючий колір кремової слонової кістки та розслабленіший характер білої квітки, зрештою відкриваючи помітну центральну групу тичинок. «Enid» («Енід») має прохолодніші кремово-білі пелюстки, на які сильно впливають фісташкові або зеленувато-білі тони під час розвитку. Її центр, відповідно, має свіжішу, зеленішу візуальну глибину, а вся квітка може виглядати більш ботанічною та нетрадиційною.

Листя додає ще одну об'єктивну відмінність. «Leonora» («Леонора») має сильно блискуче листя; «Enid» («Енід») має лише злегка блискуче листя, що надає рослині більш матового вигляду. Пагони драматично відрізняються за колючками. «Leonora» («Леонора») має дуже мало великих колючок - часто лише одну або дві дрібні колючки на 20 см довжини пагону, тоді як «Enid» («Енід») має від середньої до звичайної кількості, та може мати приблизно двадцять три колючки на аналогічній довжині пагону. Отже, з пагонами сорту «Leonora» («Леонора») набагато легше працювати в професійній флористиці перед обробкою.

Аромат також розділяє їх. «Leonora» («Леонора») володіє сильнішим запахом, який загалом характеризується як свіжий помірний аромат із нюансами цитрусових та огірка. «Enid» («Енід») виразно легша, пропонуючи лише делікатний аромат троянди із нотою мирри.

Розміри рослин, зафіксовані в умовах селекціонера, свідчать про те, що «Enid» («Енід») також може бути вищою рослиною, приблизно 120 на 70 см порівняно з приблизно 90 на 65 см в сорту «Leonora» («Леонора»), хоча обидві вирощуються насамперед для отримання довгих зрізочних пагонів, а не для природної ландшафтної посадки.

Для квіткового дизайну «Leonora» («Леонора») є більш класичною весільною трояндою кольору слонової кістки: м'якою, сяючою, порівняно відкритою та витончено-неформальною. «Enid» («Енід») є щільнішою, зеленішою, більш повною та візуально сміливішою. Для використання в саду жодну з них не слід автоматично використовувати замість спеціально виведеного кущового сорту Девіда Остіна, оскільки обидві походять зі спеціалізованої програми зрізочних квітів і їм бракує достатньої зимостійкості та стійкості до хвороб.

Зона стійкості USDA 7

USDA Зона 7 - довідник по витривалості