Троянда Emma Bridgewater (Емма Бріджвотер)

'Emma Bridgewater' демонструє дуже мінливе, живописне забарвлення та дуже повні розеткоподібні квіти. Вона утворює середні за розміром квітки, чия тепла рожева основа проходить через коралово-рожеві, абрикосові, рожево-бузкові та бузкові тони, які часто оточують невелике золотисто-жовте вічко-ґудзик. Квіти щедро зібрані в суцвіття на збалансованому гіллятому кущеві, що робить цей сорт придатним для мішаних бордюрів, неформальних живоплотів та достатньо великих контейнерів. Аромат в сорту делікатніший, ніж у більшості найзапашніших Англійських кущових троянд, але має впізнаваний Чайний характер. Повторне цвітіння, компактні розміри та зафіксована хороша стійкість до хвороб роблять сорт добре пристосованим для сучасних садів, де від троянди очікують поєднання романтичного вигляду старовинної троянди вз продуктивністю сучасного ландшафтного гібриду.

ОПИС СОРТУ

«Emma Bridgewater» («Емма Бріджвотер») була представленана Садовому шоу в Челсі в травні 2024 року та згодом продемонстрована на Садовому фестивалі в палаці Гемптон-Корт, де вона вперше продемонструвала свої розеткоподібні квіти, що змінюють забарвлення від абрикосового й коралового до рожево-бузкового та бузкового. Сорт представляє відносно нове покоління селекційної програми Остіна, створеного про процесі контрольованого схрещування, здійсненого в 2013 році, та пройшов майже десятиліття подальшої оцінки перед комерційним випуском.

Головна відмінність сорту полягає в контрасті між відносно акуратним кущем і квітами, які спеціально візуально менш одноманітні. Окремі квіти змінюються в міру розпускання. Квітка може спочатку розпускатися у виражених червоно-рожевих та коралових кольорах, та розкриватися в тепліший помірно-рожевий відтінок, і зрештою набувати холодніших рожево-бузкових або бузкових інтонацій з віком та зміною освітлення. Як наслідок, квітуча рослина рідко виглядає однотонною. Щільні бутони, щойно розкриті квіти, розкриті розетки та відцвітаючі квіти створюють кілька споріднених відтінків одночасно. Квіти винятково повні, проте не надмірно великі. Таке поєднання помірного діаметра та численних пелюсток створює концентровану, щільну розетку.

Рослина має помірну силу росту та формує напівпрямостійний кущ, ширина якого приблизно дорівнює висоті. Така збалансована постава є важливою з садівничої точки зору. Вона дозволяє троянді виступати в ролі солітера в малому або середнього розміру бордюрі, не пригнічуючи сусідні багаторічники, тоді як повторення трьох або більше рослин сорту дозволяє створити неформальний квітучий живопліт або розлогий масив. Компанія Девід остін Роузес також рекомендує цю троянду для вирощування в контейнерах за умови, що горщик надає достатній об'єм корінню та стабільну вологість.

Таблиця, використана для ідентифікації кольорів, належить Королівському садівничому товариству (The R.H.S. Colour Chart, видання 2015 року).

ЦВІТІННЯ

Англійська троянда «Emma Bridgewater» («Емма Бріджвотер») є повторно квітучою за звичайних садових умов і цвіте послідовними хвилями від кінця весни до початку зими. Патент на цю троянду навіть зазначає, що цвітіння може тривати протягом усього року в умовах теплої теплиці, хоча це не слід трактувати як цілорічне цвітіння у відкритому ґрунті в помірному кліматі.

Цвітіння рясне, на квітковому пагоні в суцвітті зазвичай утворюється близько восьми-дев'яти бутонів. Оскільки бутони та квітки перебувають на різних стадіях розпуску в одному суцвітті, зміна кольорів стає надзвичайно помітною: насиченіші бутони можуть з'являтися поруч із теплими коралово-рожевими квітами та старішими, світлішами рожево-бузковими розетками. В садах помірного клімату найпотужнішої хвилі зазвичай слід очікувати на початку літа, за якою настають послідовні хвилі після завершення першого цвітіння. Обрізку зів'ялих квітів є доцільним, коли пріоритетом є тривала декоративність, хоча достатній полив та підживлення однаково важливі для підтримки сильних наступних хвиль. В кліматі із суворими зимами сезон цвітіння природно буде коротшим.

Квітковий бутон:

Квітковий бутон перед розпусканням має приблизно 3,0 см в довжину та 1,9 см в ширину, є довгим, із широкою основою та загострено-яйцеподібним контуром. Коли віночок починає з'являтися, його забарвлення є складним: верхні сторони поєднують червоні та червоно-пурпурові відтінки (Група 39B та N57B на найзовнішніших пелюстках), тоді як зворотний бік може бути блідішим червоно-пурпуровим, червоним або їх сумішшю (Група 65C та 50B). Таке багатше забарвлення бутону сприяє вражаючій тональній прогресії, що спостерігається в суцвітті троянди «Emma Bridgewater» («Емма Бріджвотер»).

Є п'ять чашолистків ланцетоподібної форми. Є 3 чашолистки із незначними приростами та 2 без приростів із гладенькими краями. Вони мають довжину приблизно 3,3 см та ширину 0,95 см, загострені на верхівці, із слабкими або помірними видовженнями та гладенькими, залозистими краями. Їхня верхня сторона має насичене жовтувато-зелене забарвлення (Група 143C), тоді як нижня сторона є жовто-зеленою (Група 144A) і має гладеньку та злегка опушену поверхню.

Квітконіжка в середньому сягає близько 3,7 см в довжину та 0,27 см в діаметрі. Вона жовто-зеленого кольору (Група 144A), переважно гладенька, але може мати поодинокі колючки на поверхні.

Квітколоже має діаметр близько 0,9 см в середньому та глибину приблизно в середньому 1,0 см. Квітколоже глечикоподібної форми, має гладеньку поверхню та жовто-зелений колір (Група 144A).

Бутон розкривається зі свого загострено-яйцеподібного в неглибоку, все більш округлу чашу і утворює дуже повну розетку, завдяки якій сорт здобув популярність.

Квіти:

Повністю розкриті квіти «Emma Bridgewater» («Емма Бріджвотер») мають розмір від середнього до великого, квітка досягає в середньому приблизно 8 см в діаметрі та близько 3,2 см завглибшки за нормальних умов вирощування. Квітка дуже повна, містить орієнтовно 120 - 130 пелюсток. Форма суттєво змінюється під час розпускання. Квітка, що розкривається, спочатку має чашоподібну форму, але в міру розгортання внутрішніх пелюсток перетворюється на широку, щільно заповнену розетку. При огляді зверху контур є нерегулярно округлим, верхній профіль сплюснуто опуклим, тоді як нижній профіль може бути плоским або дещо увігнутим. Зовнішні пелюстки поступово відгинаються назад, допомагаючи розширити зрілу квітку, оголюючи різні сторони та відтінки і демонструє невелике вічко-ґудзик в центрі.

Забарвлення є винятковим: червоно-пурпурові зовнішні зони переходять в тепліші червоні тони, що супроводжується жовтою базальною плямою середнього розміру. Результат значно м'якший, ніж випливає з цих технічних назв колірної таблиці. Компанія Девід Остін Роузес описує квітку як помірно-рожеву, тоді як рекламні та приватні спостереження фіксують мінливу композицію із ніжно-рожевого, коралового, абрикосового, рожево-бузкового та бузкового. Жовті основи пелюсток можуть створювати враження маленького золотого ґудзика або підсвіченого вічка в центрі. Уявна складність виникає частково через те, що її пігменти відображаються по-різному в міру того, як численні пелюстки розгортаються, відгинаються та відцвітають. Умови вирощування можуть впливати на прояв кольору, а фенотип може змінюватися залежно від освітлення, агротехнічних умов та інших факторів довкілля.

Згідно з офіційним описом, колір пелюсток під час розпускання на верхній стороні є яскравим пурпурово-червоним (Група 67B) на зовнішній частині, що переходить в насичений рожевий (Група 47D) до середини, тоді як нижня сторона є насичено-рожевою (Група 51C), а базальна пляма має помірно- та яскраво-жовтий колір (Група 13A). Колір пелюсток в повному розкритті квітки на верхній стороні є яскравим пурпурово-червоним (Група 67B) на зовнішній частині пелюсток, та плавно переходить в насичений рожевий (Група 47D) до середини; нижня сторона пелюсток має насичений рожевий колір (Група 51C) із базальною плямою помірно- та яскраво-жовтого кольору (Група 13A).

Окремі квіти мають досить хорошу стійкість та зазвичай залишаються на рослині приблизно від п'яти до семи днів.

Пелюстки:

Квіти винятково повні, типові квітки мають приблизно 125 - 126 справжніх пелюсток разом із приблизно п'ятьма або шістьма петалоїдами. Така кількість пелюсток упевнено ставить сорт «Emma Bridgewater» («Емма Бріджвотер») в ряд найповніших сучасних Англійських кущових троянд.

Окремі пелюстки мають в середньому приблизно 4,3 см в довжину та 3,1 см в ширину. Зовнішні пелюстки є широко округлої форми, тоді як внутрішні стають більш оберненояйцеподібними; їх краї є суцільними, їх верхівка округла, а основа гостра. Така зміна форми пелюсток дозволяє зовнішній частині квітки формувати широку підтримуючу чашу, тоді як численні внутрішні пелюстки утворюють щільний, багатошаровий центр. Зовнішні пелюстки демонструють помірне або сильне відгинання назад в міру відцвітання квітки.

В квітках також зазвичай є від 5 до 6 петалодіїв, завдовжки приблизно 2,0 см в середньому та шириною приблизно 1,0 см в середньому; їхній колір є насиченим жовтувато-рожевим (Група 39B).

Пелюстки не обов'язково чисто обсипаються одразу після цвітіння; вони можуть залишатися прикріпленими та висихати. Тому у вологому кліматі доцільно вчасно обрізати відцвівші суцвіття, особливо після тривалих дощів, оскільки інакше старі повні квіти будуть псувати вигляд нових суцвіть під ними.

Еволюція кольору пелюсток є надзвичайно помітною. Щойно розкриті пелюстки демонструють темніші рожево-червоні та коралові відтінки; розкриті квіти можуть виглядати м'якшими та холоднішими, іноді набуваючи рожево-бузкових або бузкових відтінків. Температура, сонячне світло та вік квітки часто впливають на візуальний ефект та колір, тому не слід очікувати, що рослини, вирощені в різних кліматичних умовах, відтворюватимуть точно такий самий баланс відтінків.

Аромат:

Аромат в квітках «Emma Bridgewater» («Емма Бріджвотер») присутній, але він не є найсильнішим. Аромат за інтенсивністю від легкого до середнього і має від слабкого до помірного Чайний характер. Тому пахощі сорту найкраще оцінювати зблизька, а не очікувати, що вони наповнять увесь сад. Посадка куща поруч із доріжкою, терасою, входом або зоною відпочинку дозволяє оцінити як тонкий аромат, так і складні колірні переходи сорту.

Репродуктивні органи:

Повнота квітів значно знижує помітність тичинок: більшість квітів взагалі не показують видимих тичинок, і лише в окремих квітках проглядаються одна або дві. Там, де вони помітні, пиляки маленькі, приблизно 0,2 см в довжину та яскраво-жовтого кольору (Група 13B). Тичинкові нитки мають довжину приблизно в середньому 0,3 см, а їхня ширина становить приблизно 0,1 см; колір тичинкових ниток зазвичай яскраво-жовтий (Група 9A). Кількість пилку мізерна.

В квітах зазвичай спостерігається приблизно 47 - 48 маточок, із блідими зеленувато-білими (група 157A) стовпчиками завдовжки приблизно 0,75 см та шириною приблизно 0,1 см. Приймочка має довжину приблизно 0,1 см та діаметр менше 0,1 см, зазвичай має яскраво-жовтий колір (Група 10A).

Під час офіційного дослідження селекціонером до цього часу плодів (шипшини) або насіння виявлено не було, але в поєднанні цз дефіцитом функціональних тичинок та пилку найбільш ймовірно, що утворення плодів не є рясним і не має декоративної цінності.

РОСЛИНА

Сорт троянди «Emma Bridgewater» («Емма Бріджвотер») є складним гібридом, ботанічно класифікується як Кущова троянда. Вона також є частиною родини Аанглійських кущових троянд, створеної компанією Девід Остін Роузес. Це листопадна сучасна Англійська кущова троянда з напів прямостійним, помірно сильнорослим характером росту і середнього розміру. Зрілі та вкорінені рослини цього сорту здатні досягати приблизно 125 см у висоту та близько 125 см завширшки. Однак для такої нової троянди ще занадто рано оцінювати, чи залишиться вона в межах офіційних описів, чи її габарити будуть більшими в теплішому кліматі та за хороших умов догляду.

Сорт утворює міцний, але контрольований кущ, ані виражено дугоподібний, ані вузький та прямостійний. Вона придатна для посадки на середньому плані змішаного бордюру, монохромних груп, неформальних клумб та невисоких квітучих живоплотів. Великий контейнер також є можливим рішенням за умови, що він має значну глибину, хороший дренаж та достатній об'єм, що запобігатиме швидкому пересиханню коріння.

Поєднання її мінливого забарвлення робить її дуже ефектною в неформальних посадках. Сині та фіолетові супутники, такі як шавлія, котовник, лаванда та зимостійкі герані, можуть підкреслити холодніші рожево-бузкові стадії, тоді як кремові, персикові та ніжно-абрикосові квітки підсилюють тепліші стадії. Відносно компактна та зручна форма куща також дозволяє інтегрувати її серед багаторічників, а не ізолювати виключно на формальній клумбі.

Вирощування має відповідати правильним агротехнічним нормам для повторно квітучих Англійських кущових троянд. Найрясніше цвітіння зазвичай досягається на родючому, багатому на поживні речовини, вологоємному, але добре дренованому ґрунті. Сорт продається для висадки на повному сонці та для тінистих місць; проте в холоднішому кліматі місце, що отримує кілька годин прямого сонячного світла, сприяє сильнішому цвітінню, визріванню пагонів та швидкому висиханню листя після дощу. В дуже спекотному кліматі певний захист від найінтенсивнішого післяобіднього сонця може допомогти зберегти колір квітів та зменшити тепловий стрес.

Обрізка повинна бути спрямована на підтримку природно збалансованої форми куща. Після вкорінення видаляйте відмерлі, слабкі, пошкоджені та пагони, що сильно перехрещуються, наприкінці зими або на початку весни, після чого вкорочуйте основні квіткові пагони настільки, щоб стимулювати новий приріст від основи та бічний приріст, зберігаючи при цьому округлу форму куща. Регулярне видалення відцвівших суцвіть сприяє акуратному вигляду та стимулює повторне цвітіння.

В холодному кліматі посадка з місцем щеплення на рівні або трохи нижче рекомендованого місцевого рівня ґрунту з подальшим зимовим мульчуванням створює кращий захист, ніж відкрита посадка. Рослини, вирощені в контейнерах, потребують значно кращого зимового захисту, оскільки їхня коренева система зазнає впливу нижчих температур, ніж рослин у відкритому ґрунті.

Листя:

На рослинах сорту троянди «Emma Bridgewater» («Емма Бріджвотер») звичайна кількість листя. Листя темно-зелене і створює відносно спокійне тло для барвистих квітів. Доросле листя на верхній стороні є темно-коричнево-зеленим (Група 147A) та дещо блідішим, приглушеним темно-жовто-зеленим на нижній стороні (Група 147B). Молоде листя є світлішим, помірно-жовто-зеленим (група 146B), а на нижній стороні світлішим, помірно-жовто-зеленим (група 146C) і може демонструвати темно-червоно-пурпурові відтінки на краях під час ранніх стадій розвитку листків.

Розмір листка становить у середньому приблизно 15,8 см в довжину та 11,8 см в ширину для звичайних листків середнього розміру. Їх верхня сторона гладенька і лише злегка блискуча. Листя створює достатню масу, щоб підсилювати численні яскраві квіти, не надаючи рослині надмірно грубого вигляду. Листопадний характер рослин слід очікувати в кліматі з справжнім періодом спокою взимку.

Листові пластини:

Звичайні листки середнього розміру посередині квіткового пагону найчастіше складаються з п'яти листочків, зрідка трапляється сім, включаючи кінцевий листочок. Кінцевий листочок досягає в середньому приблизно 6,7 см в довжину та близько 4,6 см в ширину, тоді як середня довжина нижніх листочків становить приблизно 6,2 см, а ширина близько 4,0 см. Листочки мають загострено-овальну форму із загостреною верхівкою, серцеподібною основою та зазубреними краями; тип зубців є подвійним та середнього розміру. Хвилястість листочків слабка, обидві сторони гладенькі.

Черешок на верхній стороні є залозистим, тоді як на нижній стороні має небагато колючок. Довжина черешка становить приблизно 4,7 см, а ширина приблизно 0,17 см. Колір обох сторін черешка помірно-коричнево-зелений (Група 138B).

Стержень листка (рахіс) на верхній і на нижній стороні помірно-коричнево-зеленого забарвлення (Група 138B).

Прилистки мають довжину приблизно 3,0 см, мають гладеньку та залозисту текстуру поверхні; колір прилистків на обох сторонах насичено-жовто-зелений (Група 144A).

Жилкування сітчасте, а його колір такий самий, як і колір листочків - темно-коричнево-зелений (Група 147A).

Деревина:

Рослина формує напів прямостійн гіллястий кущ із головними пагонами завдовжки в середньому приблизно 110 см та діаметром 1,5 см, тоді як вторинні пагони досягають близько 70 см в довжину та 1,2 см в діаметрі. Довжина міжвузіллях на пагонах цієї троянди становить в середньому 4,7 см. Як молоді, так і старіші пагони мають жовто-зелений колір (група 146C), з відсутньою або дуже слабкою антоціановою пігментацією на молодих пагонах та гладенькою корою. Рослина має помірну, а не винятково потужну силу росту. Її кінцевий розмір з приблизно рівною висотою та шириною створює повну, збалансовану структуру, здатну підтримувати відносно важкі суцвіття.

Колючки:

На головних пагонах від основи та на бічних гілках від головних пагонів сорту троянди «Emma Bridgewater» («Емма Бріджвотер») спостерігається звичайна кількість колючок. Зрілі великі колючки мають пірамідальну та злегка загнуту донизу форму, досягають в середньому приблизно 0,6 см в довжину та 0,5 см в ширину біля основи. Молоді колючки є темно-сіро-пурпуровими (Група 187A) і з віком стають сіро-коричневими (Група 187A).

Дрібні колючки:

За нормальних умов вирощування дрібні колючки на головних пагонах від основи та на бічних гілках від головних пагонів не спостерігаються. Дрібні колючки можуть траплятися на нижньому боці черешка та на квітконіжці, і вони мають такий самий колір, як і великі колючки.

Стійкість до хвороб та стресу:

«Emma Bridgewater» («Емма Бріджвотер») має хорошу стійкість до борошнистої роси (Podosphaera pannosa), чорної плямистості (Diplocarpon rosae) та іржі троянди (Phragmidium tuberculatum) за нормальних умов вирощування. Це корисний специфічний доказ щодо сорту, але його не слід трактувати як підтвердження імунітету в кожному кліматі. Тиск хвороб може бути значно вищим у вологих садах, при поверхневому поливі, де циркуляція повітря є слабкою, або де трапляються місцеві агресивні штами патогенів. Компанія Девід Остін роузес також включила сорт «Emma Bridgewater» («Емма Бріджвотер») до числа сортів, рекомендованих для садівників-початківців.

Зимостійкість не була досліджена повною мірою, але ця троянда вважається рекомендованою для вирощування в кліматі, аналогічному зонам USDA 6 - 11, тоді як деякі розплідники Сполученого Королівства зазвичай надають їй рейтинг RHS H6, що відповідає приблизно стійкості при зимових мінімумах від -20 до -15 °C (від -4 до 5 °F). Таке позначення радше варто розглядати як садівничим маркетингом і рекомендацією із вирощування, оскільки троянда все ще відносно нова і повинна бути належним чином протестована. В кліматичній зоні 5 та аналогічних холодних континентальних кліматичних умовах зимовий захист кореневої шийки та місця щеплення є доцільним, особливо в роки вкорінення.

Комерційна назва вшановує Емму Бріджвотер, британську дизайнерку кераміки та засновницю, пов'язану з керамічною компанією із Сток-он-Трент, що має її ім'я. Компанія Девід Остін Роузес зазначає, що троянда була створена на вшанування як живописного характеру її керамічних дизайнів, так і її особистій любові до садівництва. Бріджвотер згадувала троянди як частину власних сімейних садівничих спогадів, та згадувала що її мати та бабуся були пристрасними садівницями та вирощували троянди Девіда Остіна.

Троянда була публічно представлена на Садовому шоу в Челсі (RHS Chelsea Flower Show) в травні 2024 року в рамках співпраці між компанію Девід Остін Роузес та Еммою Бріджвотер. Співпраця вийшла за межі живих рослин - до кераміки, прикрашеної зображеннями нової троянди, що підкреслює зв'язок між селекцією та декоративною творчістю її тезки.

Станом на поточну дату немає специфічної нагороди ADR, нагороди RHS Award of Garden Merit, нагороди All-America Rose Selections, сертифіката Australian National Rose Trial, медалі від значних європейських випробувань троянд або аналогічної офіційної конкурсної нагороди для троянди «Emma Bridgewater» («Емма Бріджвотер»). Така відсутність підтверджених нагород є звичайною для троянди, представленої лише в 2024 році.

ПОХОДЖЕННЯ СОРТУ

Сорт троянди «AUSB44A16» / «Emma Bridgewater» («Емма Бріджвотер») був виведений в Олбрайтоні, протягом 2013 року шляхом контрольованого штучного запилення. Материнською рослиною (насіннєвим батьківським сортом) був неназваний, незапатентований сіянець, а батьківською пилковою рослиною був інший неназваний, незапатентований сіянець.

Отримане насіння було висіяне в січні 2014 року. Серед вирощених генетично мінливих сіянців в липні 2014 року була відібрана рослина, яка стала «AUSB44A16». Згодом із цього екземпляра було взято вісім бруньок і щеплено (Т-подібним окуліруванням) на підщепу Rosa laxa. З 2015 по 2023 рік цей відбіраний сіянець неодноразово вирощувався, оцінювався та повторно відбирався в Олбрайтоні перед виведенням на ринок. Девід Остін Роузес представила сорт комерційно в Сполученому Королівстві в 2024 році, продемонструвавши його на Садовому шоу в Челсі .

ПЕРЕДУМОВИ СОРТУ

«AUSB44A16» / «Emma Bridgewater» («Емма Бріджвотер») належить до порівняно нового етапу концепції Англійської троянди. Її родоводи залишаються генетично нерозкритими за межами двох неназваних сіянців, але дванадцятирічна історія її селекції та оцінки ілюструє тривалий процес відбору, що стоїть за комерційним релізом компанії Остіна. Серед Англійських кущових троянд її найяскравішою індивідуальною ознакою є мінливе забарвлення: рожеві та коралові тони співіснують із теплотою абрикосового та холоднішими рожево-бузково-бузковими відтінками при відцвітанні. Це надає дорослому кущеві витонченого різнобарвного вигляду без різких смугастих чи двоколірних візерунків, властивих традиційним концептуальним трояндам.

ОПИС СОРТУ

«AUSB44A16» / «Emma Bridgewater» («Емма Бріджвотер») середня за розміром, повторноквітуча Англійська Кущова троянда, чия унікальність полягає у вдалому поєднанні дуже повної старовинної форми, рясного цвітіння в суцвіттях, збалансованої форми куща та незвично мінливого кольору. Цей сорт троянди втілив наступну унікальну комбінацію характеристик:

  дуже повні, середнього розміру квіти, що зазвичай містять приблизно 125 - 126 пелюсток із легким або помірним чайним ароматом;

  рожево-мішане забарвлення, здатне проявляти коралові, абрикосові, рожево-бузкові та бузкові відтінки в міру дозрівання квіток;

  рясне цвітіння в суцвіттях від кінця весни до осені або початку зими за сприятливих умов помірного клімату;

  збалансований, напів прямостійний кущ.

Способи розмноження, підходящі для троянди «Emma Bridgewater» («Емма Бріджвотер»), включають вегетативне щеплення, зокрема Т-подібне окулірування на підщепу Rosa laxa. Оскільки ця троянда є захищеним сучасним сортом у юрисдикціях, де діють права селекціонерів або патентні права, розмноження з комерційною метою підлягає відповідним правам захисту інтелектуальної власності.

ПОРІВНЯННЯ З БАТЬКАМИ

В порівнянні з материнським насіннєвим сортом - неназваним сіянцем троянди «Emma Bridgewater» («Емма Бріджвотер») утворює менші окремі квіти, але має суттєво більше пелюсток.

Батьківський пилковий сорт виразніше відрізняється за кольором і характером росту: вона має абрикосово-помаранчеві квіти та формує більший кущ, ніж «Emma Bridgewater» («Емма Бріджвотер»). Таким чином, обраний сіянець поєднує в собі більш компактний кущ із рожево-мішаним квітковим фенотипом, замість того щоб успадкувати переважно абрикосово-помаранчевий колір батьківського сорту.

ПОРІВНЯННЯ З НАЙБЛИЖЧИМ КОМЕРЦІЙНО ДОСТУПНИМ СОРТОМ

Найбільш подібною трояндою до «AUSB44A16» / «Emma Bridgewater» («Емма Бріджвотер»), що залишається доступною у широкому продажу, є англійська шрабова троянда «Princess Anne» («Принцеса Анна»), і патент компанії Девід Остін роузес зазначає її як подібний непов’язаний сорт та вказує на явні відмінності між ними.

Обидві є повторно квітучими Англійськими кущовими трояндами, заввишки приблизно 125 см за поточними європейськими специфікаціями компанії, та обидві поєднують зібрані в суцвіття рожеві квітки з ароматом Чайного типу. Однак їхній декоративний характер помітно відрізняється. «Princess Anne» («Принцеса Анна») розкривається глибоко-рожевою, майже червоною, перш ніж стати насичено-рожевою. «Emma Bridgewater» («Емма Бріджвотер») менш насичена і значно мінливіша: рожеві квіти проходять через коралові та теплі абрикосові відтінки, перш ніж стануть помітними холодніші рожево-бузкові та бузкові тони.

Форми квітів також відрізняються: «Princess Anne» («Принцеса Анна») має близько 85 пелюсток, які є відносно вузькими, незвично щільними та має більші квіти, тоді як «Emma Bridgewater» («Емма Бріджвотер») має приблизно 120 - 130 пелюсток в середній за розміром квітці, утворюючи щільнішу, складнішу розетку. Невелика жовта базальна зона та вічко-ґудзик останньої додають ще один тональний шар, який є менш помітним в квітах «Princess Anne» («Принцеса Анна»).

За характером росту «Princess Anne» («Принцеса Анна») є кущистою та прямостійною та надзвичайно відзначається щільним, соковитим, дуже блискучим листям. «Emma Bridgewater» («Емма Бріджвотер») є напів прямостійною, з дуже слабко блискучим листям та помірною силою росту. Таким чином, «Princess Anne» («Принцеса Анна») робить акцент на насичено-рожевому кольорі та щільному листі, тоді як «Emma Bridgewater» («Емма Бріджвотер») є помітнішою там, де запланований дизайн залежить від тонких колірних переходів і м'якшого, імпресіоністичного квіткового характеру.

Зона стійкості USDA 6

USDA Зона 6 - довідник по витривалості