Троянда Archiduc Joseph (Архідюк Жозеф)

Один із найбагатше забарвлених і найцікавіших з історичного погляду сортів старовинних Чайних троянд ‘Archiduc Joseph’ поєднує в собі сильний, витончений кущ із недвиЧайно складними квітами мідно-рожевого, коралового, рожевого, приглушеного малинового та часом бузкового тонів. Його квіти дуже повні, зазвичай спочатку чашоподібні, а в міру розкриття стають більш пласкими та розеткоподібними, із вигнутими пелюстками. Сорт цінується за тривале цвітіння, привабливе сіро-зелене листя та характерний аромат Чайної троянди. Він особливо гарно росте в теплому помірному та середземноморському кліматі, де він може цвісти повторно з весни до пізньої осені та виростати до значних розмірів.

ОПИС СОРТУ

«Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») ботанічно належить до класу Чайних троянд, а не до сучасної групи Чайно-гібридних троянд, незважаючи що деякі сучасні каталоги помилково класифікують його інакше. Чайні троянди були виведені переважно у Франції XIX століття від троянд китайського походження, пов'язаних із групою Китайських троянд із Чайним ароматом. Вони додали безперервне або повторне цвітіння, тонкі, а іноді й похилі квітконіжки, елегантні бутони, незвичайні теплі кольори та той самий характерний аромат, що й дав назву всьому класу. В цій групі «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») вирізняється тим, що його декоративність залежить менше від традиційно ідеальної форми квітки, ніж від кольору, текстури та постійного перевтілення. Одна квітка може одночасно мати лососеві, мідні, темно-рожеві, рожево-пурпурові та теплі помаранчево-коричневі відтінки. В історичних описах Набоннанда колір називався блакитнувато-рожевим із яскравим мідним центром і блідішими краями пелюсток, тоді як в описі 1900 року в Journal des Roses підкреслювалося, що кольори квітів цього сорту залишалися привабливими до повного в'янення квітки. Така здатність до хроматичної мінливості є однією з визначальних рис сорту: прохолодніші умови часто підсилюють малинові, цегляні та пурпурові відтінки, тоді як тепліші умови, як правило, виводять на перший план лососеві, персикові та мідні тони.

Троянда також має чимале історичне значення. Жильбер Набоннанд працював у Французькій Рив'єрі, де теплий клімат дозволяв вирощувати та селекціонувати Чайні й Китайські троянди в умовах, набагато сприятливіших за ті, що панували в Північній Європі. «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») належить до зрілої фази селекції Чайних троянд XIX століття, коли цей клас сформував великі кущі з повторним цвітінням і надзвичайним діапазоном мідної, лососевої, рожевої та палевої тональності. Набоннанд та його сини продовжували працювати з Чайними трояндами навіть тоді, коли Чайно-гібридні ставали все більш модними, і «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») став одним із фірмових сортів родини, що дійшли до наших днів.

Його тривала садова цінність є як практичною, так і історичною. Він сильний, не потребує сильної щорічної обрізки, зазвичай притаманної сучасним виставковим трояндам, щедро цвіте повторно, може вирощуватися як розлогий кущ або легко формуватися на опорі, а також продемонструє дивовижно добре здоров'я у відповідному кліматі. Тому сорт дуже підходить для пейзажних трояндових садів, змішаних бордюрів, посадок в середземноморському стилі, великих контейнерів, теплих стін і колекцій троянд XIX століття.

ЦВІТІННЯ

Сорт троянди «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») має виражене повторне цвітіння. В теплому кліматі він квітне майже як безперервно квітучий, із рясною першою хвилею, за якою слідують наступні цикли протягом літа і до осені. В оригінальному описі 1900 року окремо відзначалося рясне цвітіння, а осіння хвиля вважалася особливо рясною. Сучасні спостереження з Південної Європи, Австралії, Нової Зеландії та Японії підтверджують, що сорт продовжує закладати бутони щоразу, коли це дозволяє температура.

Ритм цвітіння є більш характерним для старовинної Чайної рози, ніж для сучасної Флорібунди. Замість того, щоб продукувати кілька суворо синхронізованих хвиль із вираженими періодами спокою, доросла рослина може одночасно демонструвати розкриті квіти, бутони, що тільки розкриваються, та пуп'янки, що розвиваються. Тим не менш, зазвичай спостерігається щедра основна хвиля навесні, за якою слідують менші, але часті хвилі. Осіннє цвітіння може бути особливо красивим, оскільки нижчі температури сприяють глибшим мідним, малиновим та фіолетовим відтінкам.

В дуже спекотному кліматі рослина може тимчасово зменшити розмір квітів або інтенсивність цвітіння під час екстремальної літньої спеки та відновлювати цвітіння, коли температура знижується. Це цілком притаманно старовинним Чайним трояндам і не повинно розцінюватися як втрата повторюваності цвітіння. Достатня вологість ґрунту та глибоке мульчування органікою допомагають підтримувати розвиток в спекотні періоди.

Квітковий бутон:

Квіткові бутони мають конічну форму і середній або великий розмір. Коли чашолистки починають розходитися, з'являється чистий карміновий колір, який стає блідішим до кінчика, коли пелюстки готуються розгорнутися. Бутони, що розвиваються, можуть здаватися мідними, золотистими або темно-рожевими залежно від сезону та температури, і це узгоджується з винятковою мінливістю забарвлення розкритих квітів. Квітка, що розкривається, спочатку зберігає компактну форму Чайної троянди, перш ніж численні пелюстки розкриються в глибшу чашу.

Чашолистки мають помірно-зелений колір із світлішим жовтувато-зеленим по краях, їхня поверхня залозиста, а кінчики опушені сірувато-білими волосками. Зазвичай є 2 чашолистки із легкими приростами та 3 чашолистки з опушеними краями. Квітконіжка помірно-зеленого кольору, має гладеньку поверхню і є досить міцною, хоча здається відносно тонкою порівняно з вагою повної квітки, що сприяє невимушеному, іноді похилому вигляду, характерному для Чайних троянд. Квітколоже середнього розміру, округлої форми та має гладеньку поверхню та помірно-зелений колір.

Квіти:

Розкриті квіти троянди сорту «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») середнього розміру, зазвичай близько 7 - 8 см в діаметрі за звичайних умов вирощування, хоча в історичних описах їх називали великими або навіть дуже великими порівняно із тогочасними Чайними трояндами. Квіти дуже повні й зазвичай містять від 80 до 90 пелюсток, хоча кількість пелюсток природно змінюється залежно від сезону та сили росту рослини.

Молода квітка зазвичай чашоподібна та щільно наповнена пелюстками. В міру розкриття центральні пелюстки стають все більш неправильної форми, складеними та зім'ятими, створюючи ефект пухкої розетки або четвертинної форми. Окремі пелюстки можуть закручуватися назад або відгинатися. Тому розкрита квітка може більше нагадувати старовинну садову троянду, ніж загострену, спіралеподібну форму, яка зазвичай асоціюється з пізнішими Чайно-гібридними трояндами.

Колір є визначальною рисою цієї троянди. Бутони спочатку темно-рожевого або кармінового кольору. При розкритті домінуючим відтінком може бути мідно-рожевий, лососево-рожевий або теплий рожевий, тоді як всередині розвиваються помаранчево-мідні, цегляні, малинові або коричнево-помаранчеві тони. Краї зазвичай залишаються помітно світлішими. В прохолодних або вологих умовах можуть проявлятися блакитнувато-рожеві, бузкові або фіолетові напівтони; тепла суха погода натомість може підкреслити коралові, персикові та лососеві відтінки. Квіти загалом рожеві із блакитнуватим відтінком, коричнево-помаранчевим центром і блідішими краями, що дуже точно відповідає історичним описам Набоннанда.

Квіти можуть з’являтися або зібраними в невеликі суцвіття. Цвітіння скоріше невимушене, ніж суворо охайне: трохи розлогий кущ утворює квіти на різних стадіях серед листя, надаючи дорослому кущу вигляду гобелена з рожевих і мідних тонів, що постійно змінюється.

Пелюстки:

Пелюстки численні, порівняно ніжні та гнучкі, а не щільні і жорсткі. Зовнішні пелюстки ширші й утворюють підтримуючу чашу, тоді як менші внутрішні пелюстки щільно розташовані ближче до центру. Їхні краї можуть закручуватися, складатися або здаватися злегка загостреними, і зрілі квіти часто набувають характерного «зім'ятого» вигляду, про який неодноразово згадується у французьких описах.

Квітка не є статичною. Молоді пелюстки можуть бути гладенькими та відносно впорядкованими, тоді як зрілі вигинаються та перекриваються, поки центр не перетвориться на неправильну розетку. Така еволюція є важливою частиною чарівності сорту. Історичні спостерігачі вважали, що квітки мають незвичайно хорошу текстуру, і повідомляли, що колір залишався привабливим протягом всього життя квітки і добре переносив негоду.

Забарвлення пелюсток також змінюється з віком, але не просто шляхом вигорання. Мідний, кораловий і блакитно-рожевий можуть ставати помітнішими, тоді як периферійні пелюстки біднішають. В результаті часто видно сильніший контраст між теплою внутрішньою частиною та світлішою зовнішньою частиною старішої квітки. Пелюстки мають хорошу здатність до самоочищення, вони тримаються на рослині від 3 до 5 днів за нормальних умов вирощування, але під час спеки обсипаються швидше.

Аромат:

Аромат троянди «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») помірний і впізнавано Чайного характеру, але його сила змінюється. На аромат Чайної троянди сильно впливають температура, вологість, час доби та індивідуальне сприйняття, тому його інтенсивність може варіювати від легкого до помірного. Його характер загалом теплий, сухий і ароматичний, із виразною землянистою або лісовою нотою, яка асоціюється зі старовинними Чайними трояндами.

Репродуктивні органи:

Оскільки квітка дуже повна, тичинки та маточки зазвичай значною мірою приховані, поки квітка повністю не розкриється. Сорт, тим не менш, був достатньо фертильним, щоб брати участь в подальшій селекції. Австралійські трояндові реєстри зазначають сорт Алістера Кларка «Courier», виведений близько 1930 року, в результаті схрещування Rosa gigantea × «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф»), що вказує на успішне використання «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») як батьківської пилкової рослини.

РОСЛИНА

Сорт троянди «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») - це старовинна садова троянда з повторним цвітінням, що належить до класу Чайних. За звичайного вирощування в помірному кліматі дорослі та добре вкорінені рослини цієї троянди зазвичай утворюють кущ заввишки приблизно 120 - 150 см і завширшки близько 90 - 120 см. Теплий клімат, родючі ґрунти та легка обрізка можуть сприяти формуванню значно більшої рослини; за таких умов рослина утворює набагато більші кущі близько 250 см заввишки, а рослини, сформовані на опорі, можуть досягати 200 - 300 см у висоту.

Характер росту куща широкий, гіллястий і дещо розлогий: рослина може бути сформована як великий кущ, але її гнучкі видовжені пагони також підходять для довільного формування на низькій шпалері, обеліску або теплій стіні. Однак її не слід вважати ботанічно або садівничо справжньою Виткою великоквітковою трояндою. Вона найкраще підходить для теплих, захищених садів, але може успішно вирощуватися і в прохолодніших помірних регіонах, де вдале місце посадки та укриття на зиму компенсують природну ніжність класу Чайних троянд.

В помірному кліматі їй найкраще виділити місце на сонці, в теплому захищеному місці. В дуже спекотних континентальних або середземноморських садах невелика тінь захистить від найпекучішого післяобяднього сонця та збереже якість квітів. Ґрунт повинен бути помірно родючим, багатим на поживні речовини і добре дренованим, залишаються рівномірно вологим під час періоду активного росту. Деякі садівники повідомляють про здатність сорту переносити відносно бідні ґрунти, але це не слід трактувати як перевагу для посадки в виснажених ґрунтах.

Чайні троянди погано реагують на сильну щорічну обрізку, яку зазвичай застосовують до сучасних Чайно-гібридних троянд. Зберігайте постійний скелет, видаляйте відмерлі, хворі, перехрещені або дуже слабкі гілки, і вкорочуйте сильні пагони лише настільки, щоб підтримувати форму. Старі виснажені пагони можна поступово замінювати від основи. В прохолоднішому кліматі обрізку найбезпечніше проводити після того, як мине загроза сильних заморозків, оскільки пізня або передчасна обрізка може стимулювати ріст ніжних пагонів.

Для вирощування в контейнерах використовуйте просторий горщик, а не намагайтеся постійно тримати сорт у малих ємностях. Його природно широка коренева система та сильна надземна частина потребують значного об'єму ґрунту та регулярного поливу.

Листя:

На рослинах троянди «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») спостерігається звичайна кількість листя, і листя є однією із характерних рис сорту, особливо порівняно з багатьма сучасними гібридами троянд. Листя має незвичайний попелясто-сіро-зелений колір і середній розмір, що надає кущу індивідуального вигляду; листя може змінюватися за кольором від матового сіро-зеленого до темнішого, лише злегка блискучого зеленого, залежно від клімату та умов вирощування. Листя створює стримане тло для незвичайно теплого відтінку квітів. В здорових рослин листя може бути достатньо щільним щоб надавати кущу декоративності навіть між піками цвітіння. Молодий приріст може набувати бронзового, мідно-червоного або бордового забарвлення, перш ніж стати зеленим.

Листові пластини:

Звичайні листки посередині квітучого пагона зазвичай мають п'ять листочків, включаючи кінцевий, з можливістю появи додаткових листочків на сильному вегетативному прирості, а іноді три листочки трапляються ближче до суцвіття. Темно-сіро-зелені листочки мають яйцеподібну або еліптичну форму, зазвичай із загостреною або гострою верхівкою та зазубреними краями, тип зубців одинарний та невеликого розміру; вигляд листочків відносно вузький, матовий і шорсткий. Як і в багатьох Чайних троянд, зовнішній вигляд листя порівняно витончений. Черешок і стрижень відносно тоненькі й підтримують листочки у відкритому перистій позиції.

Деревина:

Пагони є одним із найчіткіших історично описаних характеристик сорту. Journal des Roses описував пагони як відносно міцні та червонувато-коричневі, які можуть здаватися червонувато-мідними за кольором. Пагони троянди «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») гладенькі та гнучкі, іноді утворюють дугоподібні гілки. Молоді пагони можуть бути тонкими, але зрілі прикореневі пагони значно збільшуються в діаметрі з віком. Утворення гілок довільне, що надає в результаті округлий або розлогий силует куща. Вага квітів може згинати молодші бічні пагони назовні, утворюючи невимушену, дугоподібну форму, яка високо цінується серед старовинних Чайних троянд. Якщо залишити довгі пагони, рослину можна підв'язати горизонтально або діагонально до опори, що стимулює цвітіння бічних пагонів і створює ефект невеликої виткої троянди.

Колючки:

Сорт троянди «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») має дуже мало колючок на основних пагонах та на бічних гілках від основних пагонів за нормальних умов вирощування. Колючки міцні та загнутої донизу форми, мають червонувато-коричневий колір в молодому віці, який при дозріванні змінюється на коричневий. Для рослини, що точно відповідає історичному опису Набоннанда, наявність міцних загнутих колючок не повинна вважатися аномалією. Рукавички все ж рекомендується одягати під час обрізки та формування, особливо при роботі із старими здерев'янілими пагонами.

Дрібні колючки:

За нормальних умов вирощування дрібні колючки не спостерігаються на головних пагонах і на бічних гілках від головних пагонів, а також на квіткових пагонах чи на квітконіжках. Дрібні колючки можуть траплятися на черешках молодого листя, як і у багатьох Чайних троянд, але їхня кількість незначна.

Стійкість до хвороб та стресу:

Троянда «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») вважається незвично здоровим сортом як для троянди XIX століття при вирощуванні в кліматі, придатному для Чайних троянд. Найпереконливіші сучасні докази отримані з Оклендського ботанічного саду, де троянди оцінювалися за програмою без хімічного обприскування. В оцінці 2020–2021 років сорт «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») отримав оцінку 9 з 10, що поставило його серед «зіркових виконавців» саду; в опублікованій таблиці поруч із цим сортом не було зафіксовано суттєвих уражень шкідниками чи хворобами. Особливо цікаво, що його насіннєвий батьківський сорт «Madame Lombard» отримала нижчу оцінку 6 і мала 50% ураження чорною плямистістю наприкінці січня. ^[1] Це підтверджує стійку садівничу репутацію «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») як досить здорової Чайної троянди, але це не слід перетворювати на абсолютний імунітет. Чорна плямистість і борошниста роса залишаються можливими там, де літо прохолодне, вологе або умови погано провітрювані. Іржа рідше згадується поряд з цією трояндою, але стійкість чи імунітет до іржі до цього часу не доведені.

Стійкість до спеки добре документально підтверджена: троянда, яка походить із французького Середземномор'я, чудово росте на півдні Франції, в Італії, Австралії, Новій Зеландії та інших теплих помірних зонах. Після вкорінення вона може переносити значну літню спеку, хоча тривала посуха може зменшити розмір квітів та повторне цвітіння. Глибоке мульчування та періодичний рясний полив кращі за часті поверхневі поливи.

Морозостійкість вимагає більшої обережності. Ця троянда не є зимостійкою і рекомендується для вирощування в кліматі, подібному до зони 7 USDA та теплішому, зазвичай рекомендується для зон USDA 7 - 9 і для захищених місць. В садах помірно-холодного клімату висаджуйте її біля стіни південної або західної орієнтації, уникайте морозних кутків та протягових зимових вітрів, глибоко мульчуйте кореневу зону та підгортайте компостом кореневу шийку перед настанням суворих зимових холодів. Там, де температура регулярно опускається нижче приблизно −15 °C (5 °F), вирощуйте у великому контейнері, який можна переміщати на зиму, або краще забезпечте надійне зимове укриття, ніж розраховувати на виживання у відкритому ґрунті без захисту.

Назва цієї троянди вшановує ерцгерцога Жозефа Карла Австрійського, Жозефа Карла Людвіга Габсбург-Лотаринзького (1833–1905), члена угорської гілки династії Габсбургів. Тогочасна та пізніша література з троянд зображує його як людину, що цікавилася садівництвом та ботанікою, а сучасні описи розоводів зазначають його як палкого колекціонера рослин та троянд.

Французька форма «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») буквально означає «Ерцгерцог Жозеф». В англомовній торгівлі вона іноді з'являлася як «Archduke Joseph», хоча історично закріплена назва сорту «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») має зберігатися в офіційному садівничому використанні.

Вибір аристократичної присвяти був цілком характерним для європейської культури трояндарства XIX століття. Селекціонери та розплідники часто називали нові сорти на честь монархів, військових діячів, меценатів, садівників та модних публічних осіб. Розплідник Набоннанда в Рив'єрі обслуговував міжнародну клієнтуру, до якої входили члени європейської еліти та королівських родин, що робило таку присвяту культурно природною в її початковому комерційному контексті.

«Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») не отримував жодних помітних офіційних нагород в XX чи XXI століттях, таких як сертифікат ADR, нагорода RHS Award of Garden Merit, визнання All-America Rose Selections, внесення до Всесвітньої зали слави троянд або нагорода від Національного випробувального саду троянд Австралії. Він передує більшості цих систем та нагород на багато десятиліть, і жодної виставкової медалі того періоду, яка б стосувалася саме цього сорту не знайдено.

ПОХОДЖЕННЯ СОРТУ

Сорт троянди «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») виведений Жильбером Набоннандом із Гольф-Жуан, Франція. Сорт зареєстрований як Чайна троянда, вирощена з насіння «Madame Lambard» (Чайна троянда, представлена Франсуа Лашармом в 1878 році). Таким чином, «Madame Lambard» (сьогодні частіше пишеться як «Madame Lambard») є задокументованим насіннєвим або материнським батьківським сортом, а батьківський пилковий сорт не був зареєстрований і вважається невідомим.

Дата заслуговує на уточнення, оскільки трояндова література містить надзвичайну суперечливість щодо цього питання. Сучасні каталоги друкують 1872, 1878, 1892 і зредка 1894 роки. Історична дослідницька колекція Набоннанда фіксує як 1892, так і 1894 роки в каталогах того періоду, але посилається на Journal des Roses, де чітко вказано, що сорт був виведений у продаж 1 листопада 1892 року. Велика колекція троянд л'Аї також відносила «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») до Набоннанда, 1892 рік, станом на 1902 рік. В сукупності ці джерела підтверджують 1892 рік найбільш обґрунтованою датою інтродукції.

ПЕРЕДУМОВИ СОРТУ

Чайні троянди займають ключове місце в історії троянд. Їхнє походження від Китайських троянд принесло в європейську селекцію безперервне цвітіння, тепле жовте, абрикосове, лососеве та мідне забарвлення, витончені загострені бутони та характерну ароматичну складову. «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») з'явився наприкінці великої ери Чайних троянд, лише за кілька десятиліть до того, як Чайно-гібридні троянди значною мірою витіснили цей клас із коммерції. Тому він представляє вдосконалену старовинну Чайну троянду: сильну, з повторним цвітінням, багатогранним забарвленням і достатньо стійку, щоб зберегтися в культурі через довгі роки після того, як сотні його сучасників зникли.

Його історія ускладнена плутаниною в номенклатурі. Його часто пов'язували або плутали із Чайною трояндою Александра Берне 1891 року «Monsieur Tillier». У деяких частинах Австралії, Нової Зеландії та США рослини поширювалися під однією назвою, хоча зовні відповідали рослинам з іншою назвою в Європі. Окреме ускладнення виникло через Витку троянду, яка колись продавалася як «Monsieur Tillier» Пітером Білзом; пізніші дослідження ідентифікували цю конкретну рослину як Витку Чайно-гібридну «Marie Nabonnand». Тому найбезпечнішим підходом для колекціонерів є оцінка старовинних сортів не лише за кольором квітки, але й за походженням, характером росту, листям і колючками, і за можливості придбання матеріалу з колекцій, що зберігають перевірені зразки Набоннанда.

ОПИС СОРТУ

«Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») це виняткова Чайна троянда кінця XIX століття, чиє збереження виправдане не лише історичною ностальгією. Вона поєднує тривалий період цвітіння, значну силу росту, привабливе сіро-зелене листя, корисну стійкість до хвороб у відповідному кліматі та квіти дивовижної хроматичної складності. Мідно-рожеві, коралові, малинові та бузкові відтінки посилюються або пом'якшуються залежно від сезону та погоди, тоді як щільно складена форма розетки надає кожній зрілій квітці невимушеності, характерної для найкращих старовинних Чайних троянд. Сорт троянди «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») поєднує в собі таку унікальну комбінацію характеристик:

  дуже повні квіти, що поєднують мідно-рожеві, коралові, малинові, лососеві та поодинокі бузкові відтінки;

  сильне повторне цвітіння, яке в теплому кліматі часто триває з весни до пізньої осені;

  характерне листя від сірого до попелясто-зеленого та червонувато-коричневі пагони;

  сильний розлогий кущ Чайної троянди, придатний для формування як великого куща, так і для формування на опорі;

  практична садова стійкість за сприятливих тепло-помірних умов, підтверджена високими результатами під час оцінювання без обприскування.

Троянду «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») можна успішно розмножувати зеленими або напівздерев'янілими живцями під час активного росту, здерев'янілими живцями у відповідному кліматі або окуліруванням (щепленням) на відповідну підщепу. Власнокореневе розмноження є особливо придатне для збереження колекцій, оскільки новий прикореневий приріст залишається відповідним сорту, навіть якщо зимове ушкодження знищить верхню частину. Щеплені рослини можуть приживатися швидше або краще рости на ґрунтах, де місцево адаптована підщепа росте краще.

ПОРІВНЯННЯ З БАТЬКАМИ

Задокументованим насіннєвим батьківським сортом є «Madame Lambard», яка в сучасних авторитетних каталогах зазвичай описується як «Madame Lombard», Чайна троянда Франсуа Лашарма, представлена в 1878 році. «Madame Lombard» сама по собі є сильною та розлогою, зазвичай близько 100 - 120 см заввишки, з темно-зеленим листям і дуже повними лососево-рожевими квітами, що розкриваються з довгих загострених малинових бутонів. Її цвітіння майже безперервне протягом літа та осені. Однак «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») формує набагато складнішу й виразно мідну палітру. Замість переважно лососево-рожевого кольору «Madame Lombard» його квіти зазвичай маєть мідний, помаранчевий, кораловий, блакитнувато-рожевий, цегляний і бузковий тони з набагато блідішими краями пелюсток. Його розкриті квіти також стають складніше зім'ятими та розеткоподібними. Листя показує ще один контраст: в «Madame Lombard» листя зазвичай темно-зелене, тоді як «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») має характерне попелясто-сіро-зелене листя.

Батьківський пилковий сорт «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») невідомий, тому повне порівняння зробити неможливо.

ПОРІВНЯННЯ З НАЙБЛИЖЧИМ КОМЕРЦІЙНО ДОСТУПНИМ СОРТОМ

Найбільш змістовне порівняння можна зробити з Чайною трояндою «Monsieur Tillier», виведеною Александром Берне та представленою у Франції в 1891 році. Порівняння слід робити обережно, оскільки ці дві назви плуталися в міжнародній торгівлі протягом багатьох десятиліть, і деякі рослини, що зараз продаються під будь-якою з цих назв, можуть представляти один і той самий історичний клон або неправильно маркований матеріал.

Історично «Monsieur Tillier» має дуже повні, нподвійні квітки темно-рожевого кольору з помаранчевим відтінком і пурпурово-червоними зовнішніми пелюстками. Стара колекція л'Аї узагальнювала її колір як карміновий і цегляний. Квіти «Monsieur Tillier» схильні до дещо пухкішої, менш щільної структури, ніж дуже повний «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф»), і справжній сорт Берне зазвичай описується як похилий, сильний кущ. «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф»), навпаки, великий і дуже повний, спочатку чашоподібний, із блакитнувато-рожевим забарвленням, яскравим мідним центром і блідішими краями. Його внутрішні пелюстки стають помітно переплетеними, складеними та зім'ятими. Сіро-попелясте листя та міцні загнуті колючки, зафіксовані в описі 1900 року, є корисними ідентифікаційними ознаками сорту «Archiduc Joseph» («Архідюк Жозеф») і відрізняються від більшого темно-зеленого, більш глянцевого та більшого за розміром листя «Monsieur Tillier».

Зона стійкості USDA 7

USDA Зона 7 - довідник по витривалості